З глибоким болем і скорботою в останню дорогу громада провела українського Захисника Сергія Богатирця
Сьогодні, 28 травня, село Нетребівка нашої громади з великим спільним болем проводжало в останню земну дорогу свого 47-річного односельця, військовослужбовця Збройних Сил України Сергія Івановича Богатирця. Він жертовно поклав своє життя на вівтар Перемоги, залишивши по собі світлу пам’ять. Добрий, щирий, відданий син свого народу, Сергій був прикладом мужності, честі, вірності та безмежної любові до Батьківщини. Його ім’я назавжди залишиться в серцях земляків як символ незламності та самопожертви.
Попрощатись з Героєм прийшло дуже багато людей: рідні, друзі, однокласники, побратими, представники влади, вчителі та учні місцевої гімназії, односельчани, мешканці сусідніх сіл та громади.
Народився Сергій Богатирець 3 березня 1979 року у місті Торецьк Донецької області. Там зростав, пішов до школи. В 11 років Сергій із мамою та сестрою переїхали на проживання в село Нетребівку. Тут він навчався у місцевій гімназії з 7 до 9 класи, а згодом продовжив освіту у Донецькому професійно-технічному училищі, де здобув фах газоелектрозварника.
Після проходження строкової військової служби Сергій повернувся до Нетребівки. Тут він одружився з односельчанкою Світланою. У подружжя народилося троє дітей: сини Ярослав і Владислав та донька Тетяна. Невдовзі Сергій пережив важку втрату найріднішої людини - смерть матері.
У мирному житті чоловік працював на землі – багато років трудився трактористом у місцевому колгоспі. Понад усе любив своїх рідних: був турботливим чоловіком, прикладом для синів, найкращим татусем для донечки, чуйним братом. Він був дуже доброю, щирою, відкритою, товариською людиною, користувався повагою серед односельців, мав дуже багато друзів у селі й поза його межами. Багатьом тепер не вистачатиме його щирої світлої посмішки, слушної поради, підбадьорливого дотепного жарту.
З перших днів повномасштабного вторгнення Сергій Богатирець одним з перших у селі добровольцем долучився до лав Збройних Сил України, щоб захищати рідну землю від посягань ворога-загарбника.
Старший сержант Сергій Іванович Багатирець служив у званні головний сержант 2 відділення 1 взводу оперативного призначення (на бронетранспортерах) батальйону оперативного призначення 14 бригади оперативного призначення «Червона калина» першого корпусу Національної Гвардії України «Азов». Саме там він отримав позивний «Сенсей». Побратими цінували Сергія за мудрість, надійність, відповідальність, рішучість і мужність. Він належав до тих, хто не вагається в складну хвилину й завжди підставить плече допомоги.
За понад чотири роки служби Сергій Іванович пройшов бойовий шлях на різних напрямках найгарячіших точок фронту, а також здобув нові знання й навички на курсах військової перепідготовки за кордоном. За взірцеву службу, високий професіоналізм та сумлінне виконання службово-бойових завдань він був відзначений бригадною медаллю «Червона калина», Почесною грамотою від командування 14-ї БрОП, а також нагрудними знаками «За оборону України» та «Учасник бойових дій».
Життя хороброго українського Захисника обірвалось 22 травня 2026 року під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Родинське Покровського району Донецької області.
Слова співчуття, шани та вдячності рідним загиблого Героя на траурному мітингу висловили староста села Валентина Дубчик, Томашпільський селищний голова Валерій Немировський, представник військової частини 3028 «Червона Калина» майор Владислав Подолян та колишній класний керівник Сергій Бальва. На знак пам’яті про полеглого побратима військовослужбовці Національної Гвардії України спільно промовили патріотичну молитву українського націоналіста.
У храмі Великомучениці Параскеви священники Православної Церкви України, отці Петро та Сергій, відслужили панахиду за упокій душі воїна Сергія. Всю дорогу - від рідної домівки, до місця останнього спочинку, побратими на руках несли труно зі своїм загиблим товаришем. Поховали Героя з військовими почестями на сільському кладовищі у Нетребівці. На знак вдячності та глибокої шани за жертовне служіння Україні дружині полеглого Захисника було передано Державний Прапор України.
Томашпільська громада сумує разом із рідними та близькими Сергія. Подвиг мужнього Воїна-Оборонця назавжди залишиться у серцях кожного з нас, глибоким шрамом на серці України, для якої він жив і любив понад усе.
СВІТЛА ПАМ’ЯТЬ І ВІЧНА ШАНА ГЕРОЮ УКРАЇНИ!
