ТОМАШПІЛЬСЬКА ГРОМАДА ПРОВЕЛА В ОСТАННЮ ЗЕМНУ ДОРОГУ ГЕРОЯ-ЗЕМЛЯКА ВІТАЛІЯ ЮЗВАКА
Вже понад десять років Україна живе в стані війни - спершу гібридної, а з 2022 року – повномасштабної, яка назавжди змінила долю кожного із нас. Вона руйнує долі людей, стирає з лиця землі міста і села. І що найстрашніше та найболючіше - забирає життя наших оборонців й ні в чому не винних мирних жителів. На превеликий жаль, не оминає біль важких втрат і нашу Томашпільську громаду.
Сьогодні, 17 вересня, Томашпільська громада зі скорботою та глибокою вдячністю провела в останню дорогу свого земляка - воїна Збройних Сил України Віталія Івановича Юзвака.
Незважаючи на дощову погоду, попрощатися та провести Героя в останню його земну дорогу прийшли десятки людей - рідні, друзі, побратими, священники, представники влади, вдячні мешканці громади. Під звуки метроному громада схилила голови перед подвигом того, хто віддав найцінніше - своє життя - за мир і свободу України.
Народився Віталій Іванович Юзвак 6 лютого 1970 року у селищі Томашпіль. Тут промайнуло його дитинство, шкільні роки. Після 8-го класу вступив на навчання до Вінницького професійно-технічного училища №3, здобув фах токаря. По закінченні училища відслужив строкову військову службу в Армії. Повернувшись додому, влаштувався працювати токарем у Томашпільському бурякорадгоспі.
У 1991 році одружився з раківчанкою Ларисою Володимирівною Гранатовою. У подружжя народилося дві донечки – Інна і Вікторія.
У 1994 році Віталій Іванович перевівся працювати за обраним фахом на Томашпільський цукровий завод.
З 2016 по 2024 роки трудився монтером колії у Вапнярській колійно-машинній станції.
Останнім місцем його роботи було ПрАТ ПК «Поділля», де працював підсобним робітником. Звідси й був призваний до лав Збройних Сил України за мобілізацією 13 березня 2025 року першим відділом Тульчинського РТЦК та СП.
Пройшовши в Одеській області півторамісячний курс навчально-військової підготовки Віталій Іванович за розпреділенням потрапив в одну із військових частин на Сумський напрямок. Одним із головних завдань його підрозділу було утримування бойових позицій в Курській області. Службу ніс у званні солдат-водій стрілецького відділення стрілецького взводу стрілецької роти першого батальйону територіальної оборони.
9 вересня 2025 року під час виконання бойового завдання український Захисник Віталій Юзвак поліг смертю хоробрих в районі населеного пункту Тьоткіно Курської області російської федерації.
На траурному мітингу, який відбувся у центрі селища Томашпіль біля пам’ятного знаку «Борцям за свободу і незалежність України» зі щирими словами співчуття до рідних полеглого воїна звернулись Томашпільський селищний голова Валерій Немировський, офіцер відділення цивільно-військового співробітництва першого відділу Тульчинського РТЦК та СП капітан Роман Снісаренко.
Панахиду за упокій душі загиблого воїна Віталія та всіх полеглих за Україну Захисників у Томашпільському Свято-Успенському храмі соборно відслужили священники Української Православної Церкви Томашпільського благочиння. Очолив службу благочинний, протоієрей Василь.
Віталій Іванович був напрочуд доброзичливою людиною, добрим сином, люблячим чоловіком, чуйним братом, дбайливим батьком і дідусем, надійним другом і побратимом, справжнім патріотом своєї Батьківщини. Він кожному прагнув чимось допомогти, підсобити. Як і всі Захисники, щодень мріяв про благополучне повернення додому, про перемогу і мир на рідній землі...
Чоловік прожив коротке, але достойне життя, сповнене незламності та сили волі, яке він жертовно поклав на вівтар волі і незалежності рідної Батьківщини.
Пам’ять про ратний подвиг мужнього воїна-земляка Віталія Івановича Юзвака завжди житиме у наших серцях, в людській вдячності, у серці Матері-України.
Висловлюємо доземний уклін і щирі співчуття родині!
ВІЧНА ПАМ’ЯТЬ І ЦАРСТВО НЕБЕСНЕ СВІТЛІЙ ДУШІ ГЕРОЯ!
