ТОМАШПІЛЬСЬКА ГРОМАДА В ОСТАННЮ ДОРОГУ ПРОВЕЛА ВОЇНА-ГЕРОЯ ОЛЕКСАНДРА МАРУНЕВИЧА ІЗ ВИЛ
Весняний день зaтьмaрилa сумнa подія. Страшне горе фронтовою похоронкою знову непрохано увірвалося в нашу громаду. Війна без жалю забрала ще одне молоде життя, назавжди осиротила згорьовану родину. Сум і жаль стискає серця усіх мешканців Томашпілля...
5 квітня Томашпільська громада назавжди попрощалася зі своїм земляком, хоробрим Воїном-Захисником України – Олександром Анатолійовичем Маруневичем із Вил. Вклонитися ратному подвигу, віддати останню шану та провести Героя в його останню життєву дорогу прийшли родичі, побратими, друзі, керівництво громади, Вилянського старостату, односельці, вдячні жителі громади.
Народився Олександр Анатолійович Маруневич 24 липня 1982 року у місті Кургаджино Цілиноградської області республіки Казахстан. Там промайнуло раннє дитинство й шкільні роки. У 1997 році сім’я Маруневичів із трьома дітьми переїхала на постійне проживання в Україну - в село Вила, звідки родом був батько родини – Анатолій Юхимович. Одразу по приїзді Олександр вступив на навчання до Комаргородського ВПУ. Після навчання одружився на вилянці Людмилі. У подружжя народилося двоє синочків – Олександр та Миколка.
До мобілізації чоловік працював у ТОВ «АК «Зелена долина», на Томашпільському цукровому заводі вантажником, а згодом - мулярем ремонтно-будівельного цеху.
15 січня 2025 року Олександр Маруневич був призваний на військову службу першим відділом Тульчинського РТЦК та СП. Служив у званні солдат-стрілець, номером обслуги 1 аеромобільного відділення 2 аеромобільного взводу 1 аеромобільної роти 1 аеромобільного батальйону.
25 березня 2025 року під час ведення бойових дій в районі населеного пункту Андріївка Волноваського району Донецької області в результаті атаки FPV-дрона з боку противника наш Герой-захисник отримав бойову травму. Лікарі КНП «Міська клінічна лікарня № 16» Дніпропетровської міської ради міста Дніпро до останнього боролись за життя Олександра. Та, на превеликий жаль... 29 березня 2025 року життєва зірка військовослужбовця навічно згасла.
Олександр був хорошим сином, дбайливим чоловіком і батьком, чуйним братом, надійним побратимом. Добрий, життєрадісний, усміхнений, небайдужий до людей і рідної землі, вірний Захисник, справжній борець - таким він назавжди залишиться у пам’яті кожного, хто його знав і любив. Його відданість службі та Батьківщині назавжди залишаться у людській пам’яті і шані. Цінуймо подвиг кожного Героя, не забуваймо, якою дорогою ціною виборюється наша свобода! Занадто високу ціну платимо за право бути вільними на своїй землі!
У загиблого залишились мама Римма Саїтівна, дружина Людмила, сини Олександр і Миколка, сестра Ванда, брат Володимир.
Зі щирими словами співчуття до родини загиблого на траурному мітингу, який відбувся у центрі села Вила, біля пам’ятної Стелли загиблим у російсько-українській війні воїнам-односельчанам, звернулися староста Вилянського старостинського округу Тетяна Олійник, голова Томашпільської територіальної громади Валерій Немировський, начальник першого відділу районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, підполковник Олег Кучерук.
Заупокійну панахиду над тілом загиблого воїна у Вилянському Хресто-Воздвиженському храмі соборно відслужили священники Томашпільського благочиння Української Православної Церкви на чолі із благочинним протоієреєм Василієм.
Свій останній спочинок український Захисник Олександр Маруневич віднайшов у селі Вила, де його поховали за усіма церковними канонами та військовими почестями на сільському кладовищі.
Щиро співчуваємо та розділяємо біль важкого горя із родиною загиблого воїна.
Нехай милостивий Господь дарує Царство Небесне немеркнучій душі Героя-Захисника. Його ратний подвиг хай завжди залишається живим у наших серцях, нагадуючи про ціну миру і свободи.
Вклоняємося. Дякуємо. Пам’ятаємо.
ВІЧНА ПАМ'ЯТЬ, СЕРДЕЧНА ШАНА ТА БЕЗМЕЖНА ВДЯЧНІСТЬ УСІМ ПОЛЕГЛИМ ЗАХИСНИКАМ І ЗАХИСНИЦЯМ УКРАЇНИ!
