90-І ІМЕНИНИ НА СВОЄМУ ВІКУ ЗУСТРІЛА ВЕЛИКОРУСАВЧАНКА ГАННА МИКИТІВНА КИЛІВНИК
На початку квітня ювілейний, мудрий, сонячний 90-й день народження завітав у долю шанованої мешканки Великорусавського старостинського округу – напрочуд добродушної та сонячної людини, великої трудівниці, найкращої на світі матусі-бабусі та прабабусі, найріднішої старшої сестрички - Ганни Микитівни Килівник.
За дорученням Томашпільського селищного голови Валерія Немировського, та від імені жителів усієї громади, бабусю-ювілярку прийшли привітати головний спеціаліст відділу освіти, спорту, культури і туризму Інна Карпин, завідувачка Великорусавським сільським будинком культури Валентина Криклива, завідувач відділення догляду вдома КУ «Центр надання соціальних послуг» Алла Барчишена, фахівець із соціальної роботи відділення догляду вдома КУ «Центр надання соціальних послуг» Тетяна Недомовна, соціальний робітник Валентина Явтуховська.
Гості побажали Ганні Микитівні Божого благословення, міцного здоров’я, родинного затишку, душевного спокою, мирного неба і позитивного настрою. Вручили квіти та пам’ятні подарунки від селищної ради та комунальної установи «Центр надання соціальних послуг». Музичний подарунок для бабусі-ювілярки прозвучав у виконанні юної односельчанки Насті Ситник.
Народилася Ганна Микитівна Килівник (Довганик) 5 квітня 1935 року в селі Олександрівці. Її дитинство, як і в більшості людей, які народилися у той нелегкий час, було важким, голодним та злиденним. Сама бабуся розповідає, що не пам’ятає початку війни, бо була ще замалою, але добре пам’ятає її закінчення, роки післявоєнної відбудови, голодовку. Пам’ятає, як увесь час хотілося їсти... І вони із мамою та молодшою сестричкою Тамарою щоб вижити пекли на вогні коржики із бурячиння та сушеного липового листя. І навіть того бурячиння не мали де взяти – просили у людей, збирали по городах гнилу картопельку. І так виживали...
У школі Нюся (так лагідно її називають рідні) закінчила лише 4 класи. У 14 років вона, на рівні з дорослими, вже працювала в колгоспі, на буряках. У 20 років вийшла заміж за олександрівчанина Олександра Килівника. Сім’я проживала у селі Олександрівка. Обоє трудилися в місцевому колгоспі: Ганна Микитівна 34 роки свого життя віддала праці у сільській ланці, Олександр Іванович довгий час працював на тракторі, а згодом трудився у кузні. Подружжя народило та виховало доньку Галину. Має бабуся Ганна онучку й правнука.
Двадцять літ назад бабуся поховала свого чоловіка - Олександра Івановича.
Вже сім років Ганна Микитівна проживає у Великій Русаві разом із своєю сестрою Тамарою, яка молодша від неї всього на чотири роки. Разом все воно якось легше долати це непросте життя. У своєму поважному віці бабуся щодень, по мірі можливості, ще порається по господарству, сама пере, цікавиться новинами в країні. Щодень бабуся Нюся вранці та увечері молиться за своїх рідненьких, дякує Богу за все, що посилав і посилає їй на довгому віку. Сестрам-пенсіонеркам у всьому допомагає соціальний працівник із КУ «Центр надання соціальних послуг» Валентина Явтуховська. Часто навідуються донька Галина та онука Юлія, які в цей день завітали, щоб привітати свою рідненьку маму-бабусю зі знаковим днем її народження..
Шановна Ганно Микитівно! Від щирого серця вітаємо Вас із таким поважним ювілеєм. Дякуємо Вам за приклад сердечної простоти і людяності, за життєву мудрість і доброту. Нехай милостивий Господь у цей святковий та величний день благовістить Вам та всім українцям велику радість та зішле мир на нашу стражденну рідну Україну. Бажаємо Вам зустріти ще й СОТУ весноньку Вашого життя під благословенням Божої Матері, під мирним небом та у великому колі рідних і милих серцю людей.
МНОГАЯ ВАМ І БЛАГАЯ ЛІТА!
