РАКІВЧАНКУ ЛЮБОВ ІВАНІВНУ ПОПОВСЬКУ ПРИВІТАЛИ З 90-РІЧНИМ ЮВІЛЕЄМ
Першого весняного місяця свої славні, сповнені мудрості та життєвого досвіду, 90-ті іменини відзначили четверо довгожителів Томашпільської громади, які є живою історією нашого краю. Серед їх числа - шанована мешканка Раківського старостинського округу Любов Іванівна Поповська – людина з великим, чуйним і добрим серцем, щирою вдачею та відкритою душею.
Шановну іменинницю зі знаковим днем її народження, за дорученням Томашпільського селищного голови Валерія Немировського та жителів всієї громади, прийшли привітати староста Раківського старостинського округу Ніна Пацюк, головний спеціаліст відділу освіти, спорту, культури та туризму Інна Карпин. Гості побажали ювілярці Божого благословення, доброго здоров’я, добра, благополуччя, родинного затишку та рясного довголіття. В знак шани та вдячності подарували іменинниці квіти та подарунки від селищної ради та старостату.
Любов Іванівна щиро, по-материнськи, раділа гостям, розчулено дякувала за приділену їй увагу, за теплі слова привітань.
Народилася Любов Іванівна Поповська (Олійник) 26 березня 1935 року у багатодітній родині простих сільських трударів. Не раз бабуся розповідала своїм дітям, онукам та правнучатам спогади із свого нелегкого дитинства. У її пам’яті назавжди закарбувалися роки страшної післявоєнної голодовки. Тоді люди пухли та вмирали від голоду, аби вижити їли лушпиння з картоплі, щавель, лободу. Пригадує, як вони разом із мамою ходили полями, й голодними очима шукали хоч щось, що можна було б з’їсти. Від голоду тоді померла одна із її сестричок...
У школі Люба закінчила 4 класи, працювати в колгосп пішла ще зовсім юним підлітком. Усе своє трудове життя трудилась на польових роботах. А працювати тоді було дуже важко, бо все робилося вручну. Весною ходили за сівалками, восени - ціпами молотили зібране збіжжя, до самих морозів копали буряки, вантажили їх на підводи та возили у Томашпіль на цукровий завод. Працювати доводилось і в холод, і в спеку, та ще й без вихідних. Важко було, проте люди тоді були зовсім іншими - дружнішими, один до одного ставилися з розумінням, допомагали, підтримували. Бо ж разом пережили страшне лихоліття війни та роки післявоєнної відбудови.
У 18 років Люба Олійник вийшла заміж за односельця Василя Поповського, який працював у колгоспній будівельній бригаді. Народили та виховали двох донечок – Надію та Галину. Обоє працювали в колгоспі, будувалися, ставили на ноги дітей. Рік за роком, як весняні струмочки, так і збігає життя. У 90-літньої ювілярки четверо онуків та шестеро правнуків, з якими бабуся й досі продовжує ділитися своїми спогадами про життя, набутою роками мудрістю та життєвим досвідом.
Після виходу на заслужений відпочинок Любов Іванівна усю себе присвятила служінню Богу, багато сил та наполегливості вклала вона у відновлення роботи рідного Свято-Троїцького Раківського храму. Скільки позволяло здоров’я – була його активною прихожанкою, старалася не пропускати жодного богослужіння. І нині бабуся, хоча вже й нездужає, але й на мить не полишає своєї щирої материнської молитви. Молиться старенька за своїх рідних, знайомих, й за те, щоб Господь по великій милості своїй повернув мир нашій стражденній країні. Та найбільше бабусенька слізно молить Бога за благополучне повернення додому онука Сергія, який нині на передовій, у лавах Збройних Сил України, боронить кордони рідної Батьківщини.
Вже 26 років минуло, як не стало на світі Василя Михайловича. А рік тому Любов Іванівна поховала ще й свою старшу донечку - Надію.
Бабуся-ювілярка проживає одна на власному обійсті. Та самотньою вона не почувається, бо у всьому їй допомагає донька Галина, яка проживає неподалік на цій же вулиці. Щодня з любов’ю піклується вона, аби мамина старість була доглянутою та щасливою. А ще до Любові Іванівни часто навідуються її сусідки-подружки, які й сьогодні прийшли, аби розділити з нею радість знакових іменин, не забувають навідувати прихожани Раківського Свято-Троїцького храму.
Шановна Любове Іванівно! Від імені жителів усієї нашої громади щиро вітаємо Вас з поважним ювілеєм. Сердечно дякуємо Вам за Вашу невтомну працю, життєву стійкість та мудрість. Бажаємо доброго здоров’я, благополуччя, міцної родинної підтримки і рясного довголіття.
Нехай Господь почує Ваші материнські молитви й щодня наповнює Ваше серце вірою і любов'ю, а душу - незгасною надією на Його щедру і велику милість. Дай, Боже, зустріти Вам ще багато іменинних весен. І хай вони обов’язково будуть під мирним українським небом та у великому, дружному родинному колі.
Многая Вам і благая літа!
