З 90-РІЧЧЯМ ПРИВІТАЛИ ДОВГОЖИТЕЛЬКУ ІЗ ВЕЛИКОЇ РУСАВИ
Сонячного, погожого березневого дня поважний ювілейний день народження завітав у долю шанованої довгожительки із Великої Русави – дуже хорошої та добродушної людини, жінки трудівниці, дбайливої лагідної та найкращої на світі матусі, бабусі, прабабусі – Галини Василівни Міськової.
З 90-річчям бабусю-довгожительку, за доручення Томашпільського селищного голови Валерія Немировського, привітали головний спеціаліст відділу освіти, спорту, культури і туризму Інна Карпин, головний спеціаліст відділу загально-організаційного забезпечення Великорусавського старостинського округу Микола Коваль, завідувачка сільським будинком культури Валентина Криклива.
Гості побажали ювілярці міцного здоров’я, благополуччя, родинного затишку, мирного неба та щасливого довголіття. А в знак шани та поважних іменин вручили їй подарунок та квіти від селищної ради. Галина Василівна неабияк зраділа й музичному подарунку, яким її у цей день порадувала правнучка Марійка Рибак.
Життєвий шлях ювілярки, як і в більшості людей, які народилися у ті важкі роки воєнного та повоєнного лихоліття, був дуже нелегким. Народилась Галина Василівна Міськова (Рибак) 12 березня 1935 року в селі Велика Русава. Рано залишилася без батька, який не повернувся з горнила Другої світової. Разом із братом та сестричкою у всьому допомагали матері. На той час сім’ї без годувальника досі й так жилось не солоно, ні солодко, та ще ж злодії в одну ніч покрали усе нажите важкою працею.
Галинка в школі закінчила всього лише 4 класи. Далі не було можливості навчатися, бо настали часи ще більшої післявоєнної розрухи і страшної голодовки. Бідні напівсироти жили майже впроголодь, що вже казати про путню вдяганку. Та з Божою допомогою вижили й викріпили те важке життєве випробування.
У 19 років Галина Рибак вийшла заміж за односельця Максима Міськова. Обоє працювали в колгоспі, народили трьох діток – Валентину, Володимира і Ніну. Але в парі подружжя довго не прожило - не зійшлися характерами, а невдовзі й розлучилися. Залишилася Галина Василівна одна з трьома дітьми на руках. Сповна віддавалася дітям і роботі. Все трудове життя працювала на свинофермі. І вже навіть після виходу на заслужений відпочинок ще деякий час працювала сторожем на молочно-товарному комплексі. За всі ці роки, як то мовиться, не мала ні спочинку, ні путніх вихідних. Вставала раніше за світанок, а спати лягала - далеко за північ. А ще ж крім того вдома все порала: в хліві, на городі – все на одні руки, варила, пекла, виростила, повивчала дітей. Та жінка ніколи не нарікала – все встигали її вправні руки. А ще Галина Василівна ночами любила вишивати - донечкам придане готувала, старалася, щоб було не гірше, ніж в інших. З молитвою святою всю душу й материнською ласку вкладала у кожний вишитий стіжечок. Все молила Господа, аби долю дарував донечкам кращу, ніж була у неї. Так все життя в роботі й клопотах, як бджілка. Й незчулася жінка, звідки тих років стільки й набралося на її нелегкому віку.
Ще й досі Галина Василівна без роботи всидіти не може, хоча вже й не здужає, та й ноги після перенесеної десять років тому травми, зовсім не слухаються. То в хаті поприбирає, то до курей загляне, а влітку ще й на городі по-тихеньку порається. Бо знає, що краще як вона, ніхто бурячків не розділить.
Проживає довгожителька разом із сином Володимиром, і донечки часто навідуються. Діти оберігають свою рідненьку Берегиню роду, всякчас оточують її своєю увагою, любов’ю і турботою. Вже бабуся радіє за успіхи трьох онуків, втішається чотирма правнучатами. Жаль тільки, що через війну в країні, не часто з ними бачиться.
Шановна Галино Василівно! Від імені усієї громади прийміть найщиріші вітання з нагоди Вашого ювілейного дня народження. Бажаємо Вам міцного здоров’я, родинного затишку й тепла! Нехай кожен прожитий Вами день буде наповнений миром, любов’ю і підтримкою рідних, а очі завжди випромінюють лише щастя і радість.
Хай Бог посилає Вам многая і благая літа!
