З роси й води, дорога ювілярко!
11 березня свою 90 весну зустріла шанована довгожителька нашої громади, прекрасна, добра, чуйна жінка, велика трудівниця - Ганна Франківна Рубльовська із Яришівки.
За дорученням голови селищної ради Валерія Немировського ювілярку із важливою датою у її житті прийшли привітати головний спеціаліст відділу освіти, спорту, культури та туризму Інна Карпин, староста Липівського старостинського округу Юрій Криворука. Гості побажали Ганні Франківні міцного здоров'я, благополуччя, рясного довголіття та мирного неба над головою. А з нагоди ювілейних іменин подарували їй квіти та пам’ятний подарунок від селищної ради.
Життєвий шлях ювілярки, який сягає майже століття, був нелегким і тернистим. Народилася Ганна Франківна Рубльовська (Рибчинська) 11 березня 1935 року в селі Яришівці. Окрім неї в сім’ї виховувалося ще двійко дітей. Ганнусі було всього лише шість років, як на фронті загинув батько. Добре тоді родина зазнала лиха. Бо ж нелегко у ті часи було вижити матері з трьома малолітніми дітьми. Як могли один одному допомагали, підтримували. Навіть до школи дівчинка не ходила, бо треба було у всьому допомагати матері по господарству. Вже згодом писати та читати вона навчилася самотужки, щоб не було соромно від людей.
У 16 років Ганна пішла працювати в колгосп. Влітку трудилася в полі, а взимку – на фермі біля корів та овець. Замолоду вийти заміж не судилося – за важкою сільською працею не було коли на парубків задивлятися. Тому хлопця до душі дівчина так і не зустріла, а вийти заміж аби за кого не хотіла. Так і жила сама, сповна віддавалась роботі. Кілька років Ганна Рибчинська була вправною та незамінною ланковою.
А у 44 роки Ганна Франківна вийшла заміж за односельця, вдівця Антона Івановича Рубльовського, який після смерті дружини залишився один із трьома малолітніми дітьми. Усім серцем прикипіла до напівсиріток – піклувалась, голубила, навчала. Обоє з Антоном Івановичем увесь трудовий вік так і пропрацювали в колгоспі.
Двадцять років назад Антон Іванович назавжди покинув цей світ. Діти повиростали, пороз’їжджалися з батьківського гніздечка. Нині Ганна Франківна у власній оселі проживає одна. З Божою допомогою сама ще дає собі раду – щодень молиться, по-маленьку порається по господарству, і навіть на городі. Найбільше горнеться та у всьому допомагає жінці наймолодша із трьох донечок – Ніна, яка хоч і проживає у Вінниці та часто навідується до своєї мами Гані. Піклується про стареньку, як про рідну неньку, не забуває про ту доброту серця, якою вона так щиро ділилася із нею та сестрами в гіркі часи їхнього сирітства. А ще бабусю ніколи на самоті не залишають племінники, родичі та добрі сусідки. Так і живе ювілярка – у праці та молитві, в якій щиро просить Бога про своїх рідних та щоб чимшвидше настав мир на нашій стражденній Українській землі.
Шановна Ганно Франківно! Від імені жителів усієї нашої громади щиро вітаємо Вас із поважним ювілеєм. Хай Бог дарує Вам свої милості ще багато літ. Живіть при здоров’ї, достатку, завжди відчувайте підтримку рідного плеча. Душевного спокою Вам і мирного неба над головою!
З роси й води Вам, дорога ювілярко!
