ВІЙНА ЗАБИРАЄ НАЙКРАЩИХ...
Знову страшна і болюча втрата. Війна продовжує забирати найкращих - молодих, сильних, відданих, щирих. Тих, хто усім серцем любив та вірив у свою країну, у її світле, мирне майбутнє. Осиротіла ще одна родина, Томашпільська громада назавжди втратила ще одного воїна-земляка – Олександра Володимировича Скрипника.
Сьогодні, 9 березня, рідні, друзі, однокласники, побратими, керівництво громади та місцевого старостату, мешканці Нетребівки і громади прийшли вклонитись Герою за неоціненний ратний подвиг та провести його в останню життєву дорогу.
Народився Олександр Володимирович Скрипник 22 квітня 1989 року у селі Нетребівка. Після навчання в місцевій школі навчався у Вінницькому ПТУ, закінчив водійські курси у Брацлаві. Відслуживши строкову військову службу, повернувся у рідне село. Влаштувався працювати водієм у колгоспному автопарку. Згодом кілька років трудився трактористом у філії «Колос» та водієм у ПрАТ ПК «Поділля». Одружився, разом з дружиною Людмилою народили та виховували двох синочків.
На захист Батьківщини Олександр Скрипник був мобілізований 16 грудня 2022 року. Службу ніс у званні солдат, водій автомобільного відділення підзвіту боєприпасів самохідного артилерійського взводу 2 самохідної артилерійської батареї самохідного артилерійського дивізіону. Серед побратимів мав особистий позивний «Маестро». За участь у бойових діях був нагороджений нагрудним знаком «Ветеран війни – учасник бойових дій».
Життя хороброго Воїна-Героя обірвалося 2 березня 2025 року в районі населеного пункту Суджа Курської області. Осколки ворожого дрона влучили прямо в автомобіль, в якому слідували українські Захисники.
Олександр був справжнім БОРЦЕМ, мужньою, рішучою і водночас дуже доброю та надзвичайно світлою людиною. Завжди пліч-о-пліч зі своїми побратимами перебував на передових позиціях. Вивозив з поля бою поранених, доставляв боєприпаси та провізію. Ніхто й ніколи не бачив його пригніченим, усі завжди відчували його позитив. Це був справжній, вірний товариш, який завжди прийде на допомогу, чого б йому це не коштувало.
Олександр понад усе любив і цінував свою сім’ю. Він був найкращим сином, чоловіком, неймовірним батьком, незабутнім братом. Любив життя, своє рідне село, хліборобську працю. Справжній українець, Герой нашого нелегкого часу, який стояв за правду та справедливість. У Захисника залишились мати Олена Михайлівна, дружина Людмила, синочки Дмитро і Артур, сестра Наталя.
У траурному мітингу, який відбувся у центрі села Нетребівка, біля пам’ятника загиблим у Другій світовій війні односельцям, зі словами співчуття до родини загиблого воїна звернулися староста Нетребівського старостинського округу Валентина Дубчик, Томашпільський селищний голова Валерій Немировський, начальник першого відділу районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, підполковник Олег Кучерук, директор Нетребівської гімназії Наталія Петрига, колишній класний керівник Олександра - Надія Бальва.
Панахиду над тілом загиблого воїна у Нетребівському храмі Великомучениці Параскеви відслужили священники Православної Церкви України.
Поховали воїна-Захисника Олександра Скрипника на Нетребівському сільському кладовищі.
Сьогодні кожному болить душа за нашу Україну. Болить за кожного загиблого. За Олександра. За його родину. За його вбиту горем маму, яка назавжди втратила сина. За дружину, яка так чекала. За синочків, які ніколи більше не почують батьківського голосу. Серце розривається від болю, розум не сприймає цієї страшної реальності... Болить так, що немає слів...
Висловлюємо щирі співчуття рідним і близьким загиблого воїна. Нехай милостивий Господь укріпить вас в цьому найстрашнішому горі і дає сил жити далі.
ДОЗЕМНИЙ УКЛІН І ЦАРСТВО НЕБЕСНЕ ТВОЇЙ, ГЕРОЮ, НЕМЕРКНУЧІЙ ДУШІ!
ВІЧНА І СВІТЛА ПАМ’ЯТЬ УСІМ ЗАГИБЛИМ ЗА УКРАЇНУ ЗАХИСНИКАМ І ЗАХИСНИЦЯМ!
