ЗА СЕРЦЯ ДОБРОТУ ГОСПОДЬ ВІДДЯЧИВ ДОВГОЛІТТЯМ
На початку лютого свій славний, мудрий 90-й день народження відзначила шанована довгожителька Антонівського старостинського округу - напрочуд добра, чуйна, сповнена невичерпного оптимізму та неймовірної любові до життя і людей жінка, велика трудівниця та багаторічна невтомна активістка громадського життя рідного села – Марія Терентіївна Пустовіт.
З нагоди цієї знакової дати, за дорученням Томашпільського селищного голови Валерія Немировського, до оселі довгожительки-ювілярки завітали головний спеціаліст відділу освіти, спорту, культури та туризму Інна Карпин, художній керівник Антонівського будинку культури Катерина Зозуля, бібліотекар сільської бібліотеки Валентина Дідик. Гості побажали Марії Терентіївні міцного здоров’я, благополуччя, бадьорості духу, мирного неба, родинного тепла і рясного довголіття. А в дарунок за багаторічну працю та багатий життєвий досвід вручили їй квіти та пам’ятний подарунок від селищної ради.
В день іменин свою прихожанку від імені приходу Антонівської Свято-Михайлівської Церкви привітали настоятель храму протоієрей Іван з півчими церковного хору. Вони подарували іменинниці іконку Богородиці, святковий іменинний торт, побажали Божої милості, міцного здоров’я на многії і благії літа.
Народилася Марія Терентіївна Пустовіт (Чукан) 2 лютого 1935 року в селі Антонівці. Вона була єдиною донечкою у сім’ї простих сільських трударів. Зі свого дитинства бабусі найбільше в пам’яті закарбувалися роки післявоєнної голодовки 1947 року. Пригадує, як її мама на даху потяга їздила на західну Україну, щоб виміняти на речі хоч кілька хлібин для родини. Одного разу їй вдалось привезти всього лише пів буханця. Але яка то була радість для всіх – у хаті є хлібчик. Той окраєць для дівчинки був тоді найсмачнішим за усі найвишуканіші страви світу. Їхній родині у той важкий час допомогла також вижити корова, яку вони оберігали, як зіницю власного ока.
Марійка у сільській школі успішно закінчила сім класів. Згодом в Тульчинському технікумі вивчилася на бухгалтера. Після навчання за здобутим фахом влаштувалась працювати у рідній Антонівській школі. В 21 рік вийшла заміж за односельця Бориса Пустовіта. Душа в душу прожили гарних, щасливих 55 років подружнього життя. І щоби в їхньому житті не відбувалося, старалися усі труднощі долати спільно. Навіть у тимчасове відрядження на розбудову цілини у Казахстан їздили разом. Народили та виховали двох чудових дітей – сина Віталія та доньку Валентину. Обоє завжди були на хорошому рахунку на роботі та в односельців.
Тут, у рідному селі, як один день, промайнуло усе трудове життя Марії Терентіївни. Її трудовий шлях був нелегким, але дуже насиченим та цікавим. 37 років вона віддала своїй улюбленій бухгалтерській справі. Паралельно з бухгалтерією Марії Терентіївні довелось працювати у школі також викладачем праці, малювання, секретарем школи, і навіть класним керівником. А ще вона завжди проявляла свою активність в громадському житті села – жодні вибори, перепис населення та інші важливі державні заходи не обходились без її доброї, мудрої участі. За роки її праці в Антонівській школі змінилося дванадцять директорів шкіл, і з кожним вона знаходила спільну мову, кожен із них бачив у ній лише свою незамінну помічницю та мудрого наставника. Її, як знаючого фахівця своєї справи, знали та поважали не лише в рідному селі та районі, а й за його межами. За свою кропітку та старанну працю Марія Терентіївна неодноразово була відзначена грамотами та нагородами різного ступеню від сільського та районного керівництва. А бухгалтерські звіти трудівниці постійно були зразком її бездоганної роботи. Вона завжди старалась робити людям добро, за що, мабуть, Господь і дарував їй роки довголіття.
Чотирнадцять років назад відійшов у вічність Борис Григорович. Нині Марія Терентіївна проживає разом із донькою Валентиною, дякує за все Богу і своїй рідній кровинці за ласку, любов та щасливу доглянуту старість. У свої 90 вона так і залишається напрочуд позитивною людиною, цікавою співрозмовницею, за що й досі має велику шану та повагу серед односельців, сусідів та усіх, хто її знає. Бабуся до найменших подробиць пам’ятає багато моментів із свого життя. Її цікаві розповіді хочеться слухати й слухати – настільки все захопливо та повчально.
Найбільше ювілярка мріє дочекатися, щоб знову настав мир на нашій українській землі, щоб вона могла побачитися та пригорнутися до своїх онуків та правнучат, які через війну не можуть нині її навідати.
Шановна Маріє Терентіївно! Від імені жителів усієї нашої громади щиро бажаємо Вам та Вашим рідним міцного здоров’я, родинного затишку, добра, радості і мирного неба. Уклінно дякуємо Вам за Ваш мудрий, неоціненний життєвий досвід, за слушні поради, за невичерпне джерело доброти і людяності. І дай, Боже, щоб усі Ваші мрії збулися, і щоб свій СОТИЙ ювілейний день народження Ви неодмінно зустріли у колі своєї великої і дружної родини.
З роси й води Вам, дорога ювілярко! На многії і благії літа!
