Громадське обговорення щодо перейменування вулиці Захисників України с. Липівка Тульчинського району на вулицю Беріла Артема
У зв язку зі зверненням Липівського старостинського округу та жителів с. Липівка Тульчинського району про перейменування вулиці Захисників України на вулицю Беріла Артема в с. Липівка , з метою залучення представників громадськості щодо перейменування вулиці Захисників України на вулицю Беріла Артема в с. Липівка та врахування їх думки під час прийняття відповідного рішення, відповідно до частини 5 статті 3 Закону України «Про присвоєння юридичним особам та об’єктам права власності імен (псевдонімів) фізичних осіб, ювілейних та святкових дат, назв і дат історичних подій», Постанови Кабінету Міністрів України від 24.10.12 № 989 «Про затвердження порядку проведення громадського обговорення під час розгляду питань про присвоєння юридичним особам та об’єктам права власності, які належать фізичним особам, імені (псевдонімів) фізичних осіб, ювілейних та святкових дат, назв і дат історичних подій», керуючись підпунктом 20 частини 4 статті 42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», у відповідності до розпорядження Томашпільського селищного голови №28 від 28 січня 2025 року «Про проведення громадського обговорення щодо перейменування вулиці в селі Липівка», Томашпільська селищна рада інформує про початок проведення громадського обговорення щодо перейменування вулиці Захисників України в с. Липівка на вулицю Беріла Артема в період з 28 січня по 28 березня 2025 року.
Пропозиції, зауваження подаються в письмовій формі, на електронну адресу протягом 2-х місяців з дня оприлюднення даного оголошення. Анонімні пропозиції не розглядаються.
Відповідальний за організацію розгляду заяв та пропозицій завідувач сектором містобудування та архітектури Томашпільської селищної ради Луцишин Валерій Іванович, телефон 0982285402 , ел. почта arhtomashpil@gmail.com, адреса : селище Томашпіль, площа Тараса Шевченка,4
Громадські обговорення відбудуться 28 березня 2025 року об 10-00 год в приміщенні Липівського сільського будинку культури за адресою: с. Липівка Тульчинського району Вінницької області, вулиця Героїв Майдану,3.
Беріл Артем Степанович народився 10.08.2000 року в с.ЄлизаветівкаТарутинського району Одеської області. У 2003 році сім’я переїхала на проживання на малу батьківщину матері, у село Липівка. Тут Артем ходив у сільський садочок, молодші класи закінчив у Липівській школі. А з сьомого по дев’ятий класи - навчався у Томашпільській школі.
З дитинства Беріл Артем дуже мріяв бути військовим, тому після 9 класу, не роздумуючи, вступив на навчання до Тульчинського ліцею з посиленою військово-фізичною підготовкою. У 2017 році, не лякаючись військових дій на сході країни, своє навчання на військового продовжив, вступивши на радіотехнічний факультет Харківського національного університету Повітряних Сил ім. І. Кожедуба.
4 березня 2022 року, достроково закінчивши вищевказаний навчальний заклад, через широкомасштабне вторгнення ворога-загарбника, отримав диплом про військову освіту та звання лейтенанта. Проте з перших же днів війни Артем Беріл добровільно й без вагань став на захист рідної Батьківщини, маючи на той час й інший вибір.
Його першими бойовими завданнями були оборона Харкова, зачистка міста від наслідків ворожих ракетних влучень, виявлення і затримання диверсійно-розвідувальних груп. Зокрема, брав участь у бойових діях в районі Салтівкам.Харків, евакуював поранених після прильоту ворожої ракети на вул. Клочківській. Не зважаючи на досить юний вік, Артем рішучо й відважно давав відсіч окупантам, часто знешкоджуючи їх у рукопашному бою.
У березні 2022 року під час розподілу за спеціальністю Артем Беріл потрапив в одну із військових частин Повітряних Сил ЗСУ на Волині в смт.Ратне, де він спільно з побратимами охороняв повітряний простір Батьківщини на кордоні з Білоруссю та Польщею.
Зовсім короткий час Артем працював на посаді помічника начальника командного пункту, куди його призначили за розподілом з інституту. Уже в травні його призначили командиром радіолокаційної станції (це очі нашої авіації)й відрядили у складі 153 Окремого Радіолокаційного Взводу на схід України в Запорізьку область. За словами побратимів, які завжди стояли пліч-о-пліч, Беріл Артем завжди оперативно приймав рішення, які мали позитивний результат, завжди мав свою думку й умів її відстояти навіть перед командиром бригади. Він завжди відстоював інтереси взводу, побратимів, а разом з тим і позицію України, а не свої чи чиїсь особисті, оскільки володів загостреним почуттям справедливості.
Повернувшись через три місяці на Волинь, Артем вивчає питання переведення у військовий загін «Азов» - ІІІ - тю окрему штурмову бригаду, оскільки вважав, що там зможе принести найбільшу користь своїй країні. Пройшовши складний відбір, у кінці грудня 2022 року він вступив до лав полку «Азов» та у січні 2023 відправився у зону бойових дій у Донецькій області. Брав участь у запеклих боях за оборону населених пунктів Донецької області, зокрема, і м.Бахмут. За мудрість, непритаманну його юним рокам, вміння організовуватися й приймати оперативні рішення побратими дали йому позивний «ШЕФ».
Побратим Артема із ІІІ-ої ОШБ Юрій із позивним Чарлі написав: «Відомий своєю невідступною відданістю обов'язку та товаришам, Шеф стояв високо перед труднощами, виявляючи бездоганну відвагу на передовій. Його зобов'язання захищати суверенітет нації слугувало натхненням для багатьох, заробивши його повагу та захоплення як від керівництва, так і від товаришів. У найтемніших моментах конфлікту його хоробрість сяяла, надаючи надію та відвагу тим, хто оточував».
У листопаді 2023 року лейтенанта Артема Беріла за власним бажанням перевели у 1-й зведений розвідувальний батальйон 1-ої розвідувальної роти, призначивши його командиром взводу. У кінці грудня 2023 року у складі 150 окремого розвідувально-ударного батальйону прибув у зону проведення бойових дій у Донецькій області.
27 січня 2024 року командиру 1 розвідувального взводу зведеної розвідувальної роти військової частини А4682 Берілу Артему присвоїли звання старший лейтенант. Про це йому повідомили 2 лютого, а ввечері цього ж дня 23-річний командир з побратимами відправився на чергове бойове завдання, з якого не повернувся.
Він загинув 4 лютого 2024 року у районі населеного пункту Авдіївка Донецької області. Взвод розвідників потрапив під шквальний танковий обстріл ворога-загарбника.
Старший лейтенант, командир 1 розвідувального взводу зведеної розвідувальної роти Беріл Артем Степанович вміло та рішуче, проявляючи героїзм та сміливість, брав участь у боях з російськими окупантами під час оборони міста Авдіївка Донецької області, виконував завдання з розвідки, своїми рішучими діями нищив окупантів, бився з противником до останнього подиху та героїчно загинув від смертельного вогнепального поранення.
Головний сержант розвідувального взводу Юрій з позивним «Юс», на руках якого помирав Артем, розповів: «Артем був дуже вмотивованим, впевненим. З ним було легко працювати. Навіть коли ми готувалися виконувати бойові завдання, він був дуже оптимістично налаштований, веселий, мав організаторські здібності. Я не відчував між нами різниці у віці, хоч на 10 років старший за нього, бо він якось по-дорослому вмів приймати рішення, мав власне бачення вирішення проблем, бо вивчав, продумував і аналізував кожну ситуацію».
За словами командира роти Дениса, Артем був дуже сміливим та відважним воїном. Завдяки таким Героям, як він, ми мужньо тримаємо оборону. Артем дуже хотів воювати, хотів у бойовий підрозділ, просився виконувати найважчі завдання. Він був людиною, на яку завжди можна було розраховувати, з якою було не страшно йти в найзапекліші бої.
Артем був відданим сином України, гідно та з честю, безмежною відданістю рідній землі наближав перемогу.
