ПОВАЖНИЙ ЮВІЛЕЙ НА ПЕРЕХРЕСТІ ДВОХ ВІКІВ
Вже кілька років у нашій громаді зберігається добра традиція – вітати довгожителів з поважними, ювілейними іменинами. 2024-й рік, який вже відраховує свої останні години, щедро подарував нам миті незабутнього спілкування із 23-ма довгожителями нашого краю, людьми, яким судилося бути свідками історичних подій на перехресті двох віків. 90-річний ювілейний день свого народження нещодавно також відзначила шанована довгожителька Липівського старостинського округу – дуже добра, чудова, мудра жінка, невтомна трудівниця, лагідна матуся, бабуся Ганна Янівна Боднар.
За дорученням Томашпільського селищного голови Валерія Немировського шановну ювілярку зі знаковою датою у її житті прийшла привітати головний спеціаліст відділу освіти, спорту, культури та туризму Інна Карпин. Гостя побажала іменинниці міцного здоров’я, благополуччя, щасливих Різдвяних та Новорічних свят, щедрого довголіття і мирного неба над головою.
Нелегке життя випало на долю довгожительки. Народилася Ганна Янівна Чорна (Боднар) 28 жовтня 1934 року у селі Яришівці. Про своє важке, голодне, босоноге дитинство бабуся й пригадувати не хоче. Жили лише удвох із матір’ю, дуже набідувалися. Навіть до школи Ганнуся не ходила, бо не мала у що взутися. Згодом, трохи підникши, вже підлітком пішла працювати у місцевий колгосп. Влітку працювала в полі, а взимку просилася, щоб дали роботу на фермі.
Заміж Ганна Боднар вийшла у 35 років. Довго від сільських парубків ховалася за працею, - соромилася своєї бідноти. Але від долі далеко не втечеш. Роботящу, тиху, згідливу дівчину запримітив односелець Петро Чорний. Невдовзі вони побралися, народили та виховали двох дітей: доньку Олену і сина Валерія. Усе своє трудове життя обоє працювали в колгоспі, по-тихеньку, самотужки, зводили власне житло. Гарно прожили у парі 45 років. Має бабуся одного внука та одного правнучка.
Вже дванадцять літ минуло, як у засвіти відійшов Петро Сільвейстрович. Ганна Янівна проживає на одному обійсті з донькою Оленою та зятем Василем. Не зважаючи на свій поважний вік, бабуся, - як розповіла донька Олена, - дуже непосидюча. Вона, як невтомна бджілка, весь час порається то в хаті, то по господарству, а влітку її з городу нічим не виманиш – постійно щось сапає, прополює, сама доглядає курей.
Багато часу бабуся Ганна проводить за молитвою. Вона ще й досі щонеділі та у всі свята самотужки по-маленьку, але впевнено, топче стежечку до рідного сільського костелу. Дякує старенька Богу, що подарував їй таких уважних, хороших дітей. Просить у Всевишнього милості і здоров’я своїм рідненьким, миру та спокою - Україні.
Ганна Янівна з великим хвилюванням і радістю приймала вітання. А у відповідь щиро подякувала за приділену увагу керівництву громади. Побажала, щоб усі жили в достатку, мирі та злагоді, щоб швидше закінчилася війна.
Шановна наша ювілярко! Від імені мешканців усієї нашої громади щиросердно вітаємо Вас із мудрим, поважним ювілеєм. Дякуємо за безмежну доброту Вашого материнського серця, за щиру молитву, за невичерпний, мудрий приклад великої людяності і простоти. Бажаємо Вам рясного Божого благословення, доброго здоров’я, міцної родинної підтримки, побільше позитивних моментів у житті та щасливого мирного довголіття.
