ПРИВІТАЛИ З 90-РІЧЧЯМ!
Сьогодні свій знаковий і особливий день народження відзначає ще одна шанована довгожителька нашої громади - Галина Василівна Кришталь із Комаргорода.
З цієї нагоди до гостинної оселі ювілярки завітали головний спеціаліст відділу освіти, спорту, культури та туризму Інна Карпин, староста Комаргородського старостинського округу Олександр Чоботар, спеціаліст інформаційно-комп’ютерного забезпечення селищної ради Валерій Дружинін. Вони від імені селищного голови Томашполя Валерія Немировського та від себе особисто тепло привітали бабусю-довгожительку зі знаковим днем її народження. Побажали міцного здоров’я, Божого благословення, мирного неба, доглянутої старості. Вручили букет квітів і пам’ятний подарунок від селищної ради.
Народилася Галина Василівна Кришталь (Вигодянська) 9 грудня 1934 року у селі Комаргороді в багатодітній селянській родині. Добре пам’ятає важкі роки воєнного лихоліття, голодовки та післявоєнної відбудови. У сім’ї виховувалося п’ятеро дітей, жили майже впроголодь, а що вже казати про якусь путню одежину. Галинка мала велику жагу до навчання, тому попри все, навіть у негоду залюбки вирушала до школи. А одного разу, взимку, дівчинка ледь не загинула від переохолодження. Дякувати Богу, що її, майже напівживу у сніжному заметі побачила односельчанка, яка забрала дівчинку додому, відігріла й привела до свідомості. Але болі в обморожених кінцівках із тих пір й досі дають про себе знати.
У школі Галя закінчила 7 класів, повну середню освіту здобувала вже у вечірній школі. Згодом у Верхівському сільськогосподарському технікумі вивчилася на бухгалтера.
У 19 років Галина Вигодянська вийшла заміж за односельця Василя Кришталя. Та сімейне щастя її було зовсім недовгим: проживши кілька роки в парі, чоловік залишив її одну з двома маленькими синочками - Анатолієм та Віктором. Важко було виживати самій - тягнулася як могла, дуже старалася, щоб поставити синів на крило.
Усе своє трудове життя Галина Василівна присвятила бухгалтерській справі. А трудова автобіографія у жінки дуже різноманітна. У пошуках кращих заробітків працювати довелося у різних куточках тодішнього радянського союзу. Спочатку, поки діти були ще малі, трудилась у рідному селі, потім - в Горишківці, їздила на заробітки в Молдову, у Сімферополі, багато років жила і працювала на Уралі. Але дуже сумувала за рідним домом, тому після виходу на заслужений відпочинок одразу повернулася на рідну Батьківщину.
На своєму віку Галині Василівні довелось зазнати та пережити найбільше у світі материнське горе – з невеликим проміжком часу поховала обох синів. Із тих пір на її очах не висихають сльози. Цей нестерпний біль допомагають тамувати материнська молитва й щира любов онуків та правнучат, які усім серцем горнуться до неї. Вони ні на мить не залишають свою найдобрішу у світі бабусеньку наодинці з горем та старістю. А онук Василь навіть переїхав до Галини Василівни на постійне проживання, щоб увесь час їй допомагати. Часто навідується онучка Ліна, яка проживає неподалік.
Галина Василівна напрочуд щира й добродушна людина. Не зважаючи на свій вік, вона - завжди у русі. Ще частенько можна побачити, як вона порається на власному городі, біля хати, навіть онукам ще старається допомогти. Дуже втішається бабуся, коли до неї хтось приходить, нікого не відпустить з порожніми руками – то яблучком пригостить, то цукеркою, обійме, розпитає.
Шановна ювілярко! Сердечно вітаємо Вас із ювілейним днем народження. Щиро дякуємо Вам за безцінні спогади, гарний приклад людяності і витривалості. За щиру посмішку й велике добре серце. Нехай милостивий Господь рясно обдарує Вас та Ваших рідненьких своїми милостями і міцним здоров’ям. Жай почує Ваші теплі материнські молитви й пошле мир і злагоду на всю нашу українську землю.
