95-РІЧЧЯ ВІДЗНАЧИЛА ЖИТЕЛЬКА ЖОЛОБІВ
Вчора своє мудре 95-річчя відзначала шанована жителька нашої громади, дуже хороша, позитивна людина, жінка-трудівниця, вдова ветерана-інваліда Другої світової війни - Ганна Тимофіївна Зіньковська із Жолобів.
Представники селищної ради та місцевого старостату привітали бабусю-ювілярку від імені Томашпільського селищного голови Валерія Немировського. Щиросердно побажали їй міцного здоров’я, благополуччя, міцної родинної підтримки, мирного неба й побільше радісних моментів у житті. В знак шани та з нагоди ювілею вручили квіти і подарунки від селищної ради та сільського керівництва.
Народилася Ганна Тимофіївна Зіньковська (Власюк) 8 грудня 1929 року у селі Жолоби. Свого дитинства бабуся вже майже не пам’ятає, лише згадує, що всім тоді було важко, виживали як могли. Не думала, й не гадала, що на своєму віку ще раз доведеться переживати війну.
Одразу після закінчення школи пішла працювати у місцевий колгосп. Згодом вийшла заміж за односельця інваліда-фронтовика Другої світової війни Віктора Зіньковського. Обидвоє все трудове життя працювали на сільськогосподарських роботах: Ганна Тимофіївна – в полі, Віктор Дем’янович - їздовим на фермі. Народили та виховали двох дітей: доньку Олену і сина Петра.
На превеликий жаль, бабусі не одноразово довелося пережити гіркоту непоправних втрат: поховала доньку, чоловіка, а згодом – ще й сина. Єдиною розрадою для Ганни Тимофіївни стали онуки, яких має двоє, і двійко правнучат. Певний час жінка проживала у Києві з невісткою Ніною та онуком Олегом. А відтоді, як ворог почав активно бомбити місто, бабуся попросилася, аби онук перевіз її додому - у Жолоби. Рідні з ніжністю піклуються про свою сивеньку берегиню роду, часто навідуються, телефонують, а як не можуть приїхати – надсилають гостинці через пошту. Незамінною помічницею для бабусі також є сусідка Валентина Андрущенко, яка щодень навідується до неї, допомагає по господарству.
Попри свій поважний вік та слабке здоров’я Ганна Тимофіївна в міру своїх сил ще сама себе старається обійти. Готує собі їжу, топить в грубці, підтримує чистоту в оселі. А ще вона любить бути в курсі всіх подій не лише в країні, а й світу, слухає новини по радіо, аналізує. Молить Бога, щоб чимшвидше закінчилась війна, аби не гинули наші хлопці-оборонці та мирне населення.
Проводжаючи гостей, Ганна Тимофіївна розчулено дякувала їм та голові громади Валерію Федоровичу Немировському, за піклування та приділену увагу таким сивочолим людям, як вона. Адже для стареньких дуже важливо знати й відчувати, що вони не забуті, що вони потрібні.
Шановна Ганно Тимофіївно! Прийміть найщиріші вітання від імені жителів усієї нашої громади. Бажаємо Вам міцного здоров’я, Божої милості, благополуччя, родинного тепла. А найголовніше - зустріти СОТУ зиму свого життя під мирним небом, й у дружному родинному колі.
