З 90-РІЧЧЯМ ПРИВІТАЛИ ШАНОВНУ ДОВГОЖИТЕЛЬКУ ІЗ ТОМАШПОЛЯ
У перший день календарної зими поважний ювілейний день народження завітав до оселі шанованої жительки нашої громади - дуже хорошої, добродушної й позитивної людини, найкращої у світі матусі-бабусі, томашпільчанки Марії Матвіївни Войцих.
За дорученням Томашпільського селищного голови Валерія Немировського довгожительку із знаковим днем її народження прийшли привітати головні спеціалісти відділу освіти, спорту, культури та туризму Інна Карпин та Григорій Слободян. Гості побажали ювілярці міцного здоров’я, благополуччя, мирного неба й щасливої, доглянутої старості, вручили подарунок та квіти від селищної ради.
Народилася Марія Матвіївна Войцих (Дохлова) 1 грудня 1934 року у селі Хлебтово Брянської області. В сім’ї вона була третьою дитиною. Коли почалася Друга світова війна Марійці на той час було лише 6 років. Батько одразу пішов на фронт воювати, матір залишилася одна із трьома дітьми. Невдовзі їхнє рідне село гітлерівці знищили до тла. Як повідала бабуся, адже вона й досі ясно пам’ятає те пекло: вигоріло все довкола, горіла навіть мокра земля. Деякий час вона з матір’ю, братом та сестрою переховуватися у якомусь погребі. Від холоду та голоду мама важко захворіла й померла. Переляканих, голодних, ледь живих дітей знайшли солдати радянської армії, які переправили їх до дитячого будинку в Удмуртію.
У 1946 році із війни повернувся батько. Так як власного дому у них вже не було, то Матвій Олексійович із дітьми поїхав на проживання у місто Вільнюс. Там він вдруге одружився на українці, після чого сім’я переїхала на постійне проживання на Україну, у село Шура-Копіївська Тульчинського району. Тут Марія ходила до місцевої школи, а після 7 класу вступила на навчання до Тульчинського культ-освітнього училища, здобула фах клубного працівника. По закінченні училища деякий час працювала в Томашпільському військкоматі начальником відділу з обліку військовозобов’язаних.
У 1957 році Марія Дохлова вийшла заміж за томашпільчанина Яника Войциха. Чоловік довгий час працював механіком на Томашпільському радгоспі, згодом – директором місцевого хлібозаводу. Марія Матвіївна після декретної відпустки влаштувалась працювати касиром-обліковцем у Томашпільську селищну раду, де добросовісно трудилася аж до виходу на заслужений відпочинок. Побудувалися, народили та виховали двох чудових синів – Віктора та Ігоря. Душа в душу прожили у парі щасливих 60 років. Завжди ладнали між собою, у всьому підтримували. На превеликий жаль, сім років назад Яник Броніславович відійшов у вічність.
Хоча Марія Матвіївна після смерті чоловіка залишилась проживати одна, вона не почувається самотньою. Часто на гостини зі своїми сім’ями навідуються сини Віктор та Ігор. Втішається бабуся 3 онуками й правнучком. З хатніми клопотами, коли потрібно, підсобляють племінниці Катерина та Валентина, які теж проживають в Томашполі, а незамінною її помічницею вже кілька років є сусідка Тетяна Щербата.
Незважаючи на свій поважний вік, Марія Матвіївна має ясний розум, невичерпну криницю мудрості, вражає своєю працелюбністю, щирістю та добротою. Вона ще й досі самотужки порається по господарству, на городі. Вже під зиму навіть встигла грядочки посадити, доглядає кілька курочок. Дуже люблять свою лагідну, дбайливу господиню її пухнасті улюбленці - кішка й котик.
Бабуся Марія цікава співрозмовниця, адже колись у свій час вона дуже любила читати. Залюбки ділиться спогадами про своє нехитре життя, яке, за її словами, промайнуло, як один день. Та незважаючи на все пережите, вона завжди на позитиві, усміхнена й привітна. Мабуть у цьому й криється секрет її довголіття.
Шановна Маріє Матвіївно, від імені жителів усієї нашої громади щиросердно вітаємо Вас з поважним ювілейним днем народження! Бажаємо Вам міцного здоров’я, Божої милості, щасливого довголіття, мирного неба, добра й благополуччя. Нехай на Вашому віку буде ще багато гарних іменинних днів та ювілеїв, які бажаємо зустріти під мирним небом, у колі рідних і дорогих серцю людей.
З роси й води Вам, шановна ювілярко, на многая і благая літ!
