МОЛОДИЙ ЗАХИСНИК ВАДИМ ПРОВОТОРОВ ВІДДАВ ЖИТТЯ ЗА УКРАЇНУ
Страшна жорстока війна знову принесла велике горе у нашу громаду. На сході країни загинув молодий, хоробрий Воїн-Захисник із Пилипи-Борівських - Вадим Миколайович Провоторов. Йому було лише 28. Болюча втрата на маленькі шматочки крає душу і серце кожного. Війна забирає молодих синочків, найкращих, найдорожчих...
Похмурого осіннього дня біля будинку, де мешкав Герой, зібралися рідні, друзі, однокласники, побратими, керівництво громади, старостату, односельці, щоб помолитися разом за упокій його душі, з гідністю провести в останню земну дорогу.
Народився Вадим Миколайович Провоторов 9 серпня 1996 року в селі Антонівка. Згодом сім’я переїхала на постійне місце проживання у село Пилипи-Борівські. Тут промайнуло дитинство, незабутні шкільні роки. Після школи навчався у Мазурівському професійному-училищі, здобув фах тракториста. В юному віці пережив важку втрату - смерть матері. Працював за спеціальністю в АК «Зелена долина». У 2018 році одружився на односельчанці Наталії, разом виховували двох синочків Матвія і Макара.
31 травня 2023 року Вадим Провоторов був призваний на військову службу за контрактом. Після базової військової підготовки, яку проходив у Львівській області, у червні цього ж року поповнив лави Збройних Сил України. Службу ніс у званні солдат, тракторист відділення інженерної техніки інженерно-дорожнього взводу інженерно-технічної роти групи інженерного забезпечення. За особисту мужність і героїзм виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України був нагороджений високою урядовою відзнакою Головнокомандувача Збройних сил України «Золотий хрест» та нагрудним знаком «За службу».
Загинув хоробрий воїн 24 листопада 2024 року в районі міста Часів Яр Донецької області. Під час спорудження фортифікаційних споруд бригада українських Захисників потрапила під швальний ворожий артилерійський обстріл. Солдат Вадим Провоторов отримав поранення не сумісні із життям.
Автобіографія Вадима зовсім коротка. Але кожен його крок, кожен вчинок є свідченням того, що він прожив свідоме життя справжнього чоловіка, воїна, патріота. Він був гордістю для батька, який теж є військовослужбовцем, коханим чоловіком, найкращим у світі татусем, дбайливим братом, чуйним односельцем. Він не встиг здійснити багатьох своїх мрій, але й не міг залишитися осторонь війни, - пішов боронити рідну землю від підлого ворога-загарбника. Був дуже добрим, щирим, відкритим, ініціативним і, водночас, принциповим та сміливим. Побратими без заперечень завжди могли розраховувати на його допомогу та підтримку.
У молодого воїна залишилися батько Микола Васильович, дружина Наталя, малі синочки – Матвійко і Макарчик, сестрички Ганна й Катерина, родина. Прикро й боляче, що війна забирає молодих, повних життєвих планів та сил хлопців, яким би ще жити й жити...
Зі щирими словами співчуття та підтримки на траурному мітингу, який відбувся у центрі села, біля пам’ятника загиблим у Другій світовій війні односельцям, до родини загиблого звернулися староста Пилипи-Борівського старостинського округу Сергій Бабин, Томашпільський селищний голова Валерій Немировський, директор Пилипи-Борівського ліцею Тетяна Сіваєва, депутат селищної ради, фельдшер ФАПу с. Калинка Лідія Загірняк, начальник відділення обліку мобілізаційної роботи – заступник начальника першого відділу Тульчинського РТЦК та СП, майор В’ячеслав Рузяк. Присутні вшанували пам'ять загиблого Героя хвилиною мовчання.
Поминальну панахиду над тілом загиблого воїна у Свято-Покровському Пилипи-Борівському храмі соборно відслужили священики Томашпільського благочиння Української Православної Церкви на чолі з благочинним, протоієреєм Василієм.
Поховали молодого воїна-земляка - Вадима Миколайовича Провоторова на сільському Пилипи-Борівському кладовищі.
Низько вклоняємося та розділяємо біль важкої непоправної втрати з родиною та близькими Героя-земляка. Зі щирою молитвою звертаємось до Бога, щоб дарував Царство Небесне його безсмертній світлій душі.
ЩИРА ВДЯЧНІСТЬ І ВІЧНА ПАМ’ЯТЬ ГЕРОЮ!
ВІЧНА ПАМ’ЯТЬ І ШАНА ВСІМ ЗАГИБЛИМ ЗА УКРАЇНУ ЗАХИСНИКАМ!
