ЮВІЛЕЙ, ЗІГРІТИЙ ТЕПЛОМ ЛЮДСЬКИХ СЕРДЕЦЬ
У пору пізньої осені поважний ювілейний день народження, з першим морозцем та сніжком, завітав у долю шанованої жительки нашої громади, - прекрасної жінки, невтомної трудівниці, матусі-лебідки, лагідної бабусі-прабабусі, раківчанки Марії Семенівни Ярош. А сповнилося їй щедрих, мудрих та поважних – 90!
За доброю традицією, що склалася у нашій громаді, шановну довгожительку зі знаковим днем її віку від іменні Томашпільського селищного голови Валерія Немировського та жителів всієї громади прийшли привітати староста Раківського старостинського округу Ніна Пацюк, керуюча справами виконавчого комітету селищної ради Інна Шклярук, спеціалісти КУ «Центр надання соціальних послуг»: завідувач відділення «Догляд вдома» Алла Барчишена, фахівець із соціальної роботи Тетяна Недомовна. Гості щиро подякували ювілярці за багаторічну невтомну працю, приклад сили духу та відданості родинним цінностям, побажали Марії Семенівні міцного здоров’я, добра, миру та благополуччя, вручили подарунки й букети квітів від селищної ради та місцевого старостату.
Приємно вразило й те, що радість цього дня із бабусею-ювіляркою прийшли розділити її сусіди, подруги, давні добрі знайомі. Наварили, напекли різних смаколиків, накрили щедрий стіл, зігріли добрим словом, розрадили душу добрим спогадом. Не дарма в народі кажуть, що хороші сусіди – то найближча родина.
Народилася Марія Семенівна Ярош (Завадська) 25 листопада 1934 року у селі Раковій у бідній селянській родині. Втративши батька на війні, вона змалку залишилася з матір’ю, яка сама виховувала двох дітей. В школі закінчила лише два класи, не до навчання було в ті важкі воєнні часи. Як могли, так і виживали. Матір на старих жорнах перетирала зерно на борошно, вночі випікала хліб, а вранці Марійка з сестрою несла його продавати на базар, аби хоч якісь кошти мати на прожиття.
Життєвий шлях Марії Семенівни – це історія випробувань долі та наполегливої праці. Ще підлітком вона пішла працювати в місцевий колгосп, трудилася в полі і на фермі. Згодом кілька років працювала швачкою на Томашпільській швейній фабриці «Подолянка».
У 17 роки Марія Завадська вийшла заміж за односельця Павла Яроша. Обоє з чоловіком працювали в колгоспі, зводили будинок, народили сімох дітей: чотирьох синів – Василя, Володимира, Олександра, Віктора і трьох донечок – Віру, Надію і Любов. На превеликий жаль, шістьох із них вже немає серед живих. Як витримало материнське серце стільки горя й страждань, одному лише Богу відомо. Десять років назад відійшов у вічність й голова сімейства - Павло Васильович.
Й донині Марія Семенівна проживає на власному обійсті. Найближчою родиною для неї стали сусіди, які ніколи не залишають її ні в радості, ні в горі. Час від часу навідуються, телефонують онуки і правнучата. Найменший син Віктор проживає з сім’єю за кордоном, й через війну в країні не має змоги навідатись до старенької матусі. Тому першою та незамінною її помічницею є соціальний працівник із КУ «Центр надання соціальних послуг» Ольга Нікіфорова. До якої старенька прикипіла душею, мов до рідної донечки. Не перестає бабуся дякувати Богу за те, що посилає їй на шляху таких добрих і сердечних людей, котрі з такою любов’ю й повагою зігрівають її самотню старість.
Не зважаючи на свій поважний вік, ювілярка ще самотужки, наскільки їй позволяє здоров’я, доглядає за своїм квітничком, підтримує порядок в хаті й на подвір’ї. Завжди дбає, щоб на цвинтарі були впорядковані рідні могилки. Дуже любить бабуся, щоб у всьому був порядок.
Марію Семенівну завжди поважали, й поважають односельці. І це не випадково, адже попри труднощі, які їй довелося пережити на власному життєвому шляху, вона залишається людиною з великим добрим серцем.
Шановна Маріє Семенівно, у цей ювілейний день від жителів усієї громади щиро зичимо Вам міцного здоров'я, Божої ласки, невичерпної життєвої енергії, добробуту, мирного неба, безпечної й доглянутої старості! І дай, Боже, щоб і соту осінь свого життя, Ви зустрічали в такому ж великому, дружному колі рідних і дорогих серцю людей.
На многая і благая Вам літ!
