Громада провела в останню земну дорогу трагічно загиблого 47-річного воїна-земляка
24 жовтня Липівка «живим коридором» шани, встеляючи дорогу осінніми квітами, зустрічала свого односельця, хороброго солдата Збройних Сил України, - Ярослава Степановича Мазура, який назавжди на щиті повернувся на свою малу батьківщину. Остання ніч у рідній батьківські оселі, а далі – остання земна дорога у Вічне життя. Знову у нашій громаді – біль, сльози і розпач...
Сьогодні, 25 жовтня, підтримати згорьовану родину та віддати останню шану трагічно загиблому Герою прийшли рідні, керівництво громади, старостату, бойові побратими, учні та вчителі місцевої гімназії, односельці, жителі громади. В знак щирої вдячності море живих квітів лягли на оповиту блакитно-жовтим стягом домовину Героя-Захисника.
Народився Ярослав Степанович Мазур 20 травня 1977 року у селі Липівка. Тут промайнуло раннє дитинство. Згодом, так як батько родини Степан Домінович був військовим, сім’я переїхала на проживання за місцем його служби у село Старичі Львівської області. Тут у місцевій школі Ярослав навчався в молодших класах, середні та старші класи закінчував у селищі Новояворівськ. Далі сім’я декілька років проживала в Германії, згодом знову переїхала у Старичі. Тут Ярослав по закінченні школи пішов навчатися до місцевого профтехучилища, здобув спеціальність «токар-фрезерувальник». Відслуживши строкову військову службу в армії, влаштувався працювати електриком у військову частину «Острог».
Після виходу батька на заслужений відпочинок, родина Мазурів переїхала на постійне місце проживання на малу батьківщину матері, - в село Липівку. У 2012 році сюди ж переїхав і Ярослав. Тут чоловік працював на різних тимчасових роботах, деякий час - у Томашпільському РЕМі. Через нещасний випадок отримав складні травми тіла, довго лікувався.
9 листопада 2023 року Ярослав Мазур був мобілізований до лав ЗСУ Тульчинським РТЦК та СП. Не зважаючи на стан свого здоров’я він мужньо став на захист своєї Батьківщини від ворога-загарбника. Служив у званні солдат, електрик відділення дорожньої техніки взводу забезпечення руху роти забезпечення руху інженерного батальйону. Захищав країну на Херсонському напрямку, тут отримав посвідчення учасника бойових дій. З вересня 2024 року воїн проходив перепідготовку на Львівщині. Тут солдат Ярослав Степанович Мазур трагічно загинув 22 жовтня внаслідок отруєння чадним газом під час пожежі, що сталася в будинку.
Ярославу назавжди залишилось лише 47. Він був дуже добрим, щирим й відкритим, з усіма знаходив спільну мову. Був надійним другом і вірним побратимом, любив життя. А ще – він був незламним і хоробрим, адже пішов захищати Україну і кожного із нас...
Зі словами співчуття й підтримки на траурному мітингу, який відбувся у центрі Липівки, біля Меморіалу слави загиблим у Другій світовій війні односельчанам, до родини померлого воїна звернулися староста Липівського старостинського округу Юрій Криворука. Від імені селищного голови Томашполя Валерія Немировського та від себе особисто висловили співчуття начальник відділу освіти, спорту, культури і туризму Ігор Ярош, начальник відділення обліку мобілізаційної роботи – заступник начальника першого відділу Тульчинського РТЦК та СП, майор В’ячеслав Рузяк.
Заупокійну панахиду над тілом померлого військовослужбовця у місцевій Свято-Дмитріївській Церкві спільно з настоятелем храму протоієреєм Іваном співслужили священники Української Православної Церкви Томашпільського благочиння.
У померлого залишилися батько і брати. Україна навіки втратила ще одного зі своїх синів-Захисників.
Поховали Героя на Липівському кладовищі за всіма релігійними канонами та віськовими почестями.
Доземний уклін і вічна незгасна пам'ять тобі, мужній Герою. Нехай Господь упокоїть твою безсмертну душу у Царстві Небеснім, де вже немає ні болю, ні скорботи, ні війни.
ВІЧНА ПАМ’ЯТЬ УСІМ ПОЛЕГЛИМ ЗА УКРАЇНУ ВОЇНАМ!
