ЗА МИР І ВОЛЮ НА РІДНІЙ ЗЕМЛІ ВІДДАВ СВОЄ ЖИТТЯ 31-РІЧНИЙ ВОЇН ІЗ РОЖНЯТІВКИ
Не вщухають ні біль, ні скорбота, не висихають сльози українських матерів. Клята війна один за одним вириває із життя молодих Захисників, сіючи невимовну тугу у серцях родин, побратимів, всіх співвітчизників. Днями страшне сповіщення з фронту про смерть синочка і брата Степана отримала родина Вакаруків із Рожнятівки. В одну мить для згорьованої матері став чорним ясний день, розступилася з-під ніг земля, серце пронизав нестерпний біль непоправної втрати...
27 вересня живим коридором шани з квітами в руках, і зі сльозами на очах Томашпільська громада та рідне село зустрічали свого Героя. Попрощатися та провести в останню життєву дорогу хороброго воїна зібралися родичі, побратими, керівництво громади, Рожнятівського старостату, друзі, однокласники, односельці, священники, знайомі, жителі громади.
Народився Степан Віталійович Вакарук 25 листопада 1992 року в селі Рожнятівка. Тут пройшло дитинство, шкільні роки. По закінченні школи навчався у Вінницькому транспортному коледжі, здобув фах механіка з ремонту та експлуатації підйомно-транспортних будівельних, автодорожних машин та механізмів. Після навчання влаштувався працювати у відокремлений структурний підрозділ «Вапнярська дистанція колії» №21 Одеської залізниці. В цей період самотужки освоїв професію електрогазозварника. Дуже йому було до вподоби працювати із металом, у місті Вінниці він навіть відкрив власну справу та займався виготовленням металевих виробів. Згодом у місті Вінниці разом із друзями відкрили власне СТО.
Як тільки розпочалося повномасштабне вторгнення на Україну, на другий же день Степан вирішив піти добровольцем захищати рідну Батьківщину, але за станом здоров’я йому було відмовлено. У березні 2022 року хлопцеві запропонували роботу у фірмі «Валідус», яка спеціалізується на виготовленні спецтехніки для Нацгвардії та ДСНС, а також на ремонті пошкодженої бронетехніки.
У березні 2023 року Степан Вакарук таки добився дозволу вступити в лави Збройних Сил України. Пройшовши навчально-бойову підготовку, солдат здобув кваліфікацію гранатометника та водія, самотужки освоїв принцип роботи БПЛА. Далі служив майстром 2 відділення ударних безпілотних авіаційних комплексів взводу безпілотних авіаційних комплексів аеромобільного батальйону. Брав участь в запеклих боях під Бахмутом, у звільненні Кліщіївки. В жовтні 2023 року в одному з боїв був важко поранений, лікувався у шпиталі до квітня 2024 року, підлікувавшись, - знову повернувся у стрій свого бойового підрозділу.
3 серпня 2024 року, беручи участь у наступальних боях Збройних Сил України на Курську область, солдат Степан Вакарук отримав важкі поранення. Більше місяця лікарі відділення інтенсивної терапії КНП СОР «СОКЛ» міста Суми боролися за життя воїна, але, на превеликий жаль, важкі рани виявилися не сумісними із життям. 24 вересня 2024 року його серце не витримало, й навіки зупинилося...
Степан прожив коротке, але свідоме життя справжнього чоловіка, воїна, патріота. Він не встиг здійснити своїх мрій, але й не міг залишитися осторонь війни, - пішов боронити рідну землю від підлого ворога-загарбника. Хлопець був напрочуд добрим, щирим, відкритим, ініціативним і, водночас, принциповим та сміливим. Побратими без заперечень завжди могли розраховувати на його допомогу й підтримку. Степан отримав у частині офіційний позивний «Механік», умів швидко і вправно полагодити поламку бойової техніки будь-якої складності у найкоротші терміни, що було дуже важливим для побратимів у зоні ведення бойових дій.
У молодого воїна залишилися мати Галина Станіславівна, сестра Олена, родина. Прикро й боляче, що війна забирає молодих, повних життєвих планів та сил хлопців, яким би ще жити й жити...
Зі щирими словами підтримки та співчуття на траурному мітингу, який відбувся у центрі села Рожнятівка, біля пам’ятника загиблим у Другій світовій війні односельчанам, до родини померлого воїна звернулися староста Рожнятівського старостинського округу Олена Вонсач, заступник селищного голови з питань діяльності виконавчих органів селищної ради Борис Наконечний, начальник відділення обліку мобілізаційної роботи – заступник начальника першого відділу Тульчинського РТЦК та СП, майор В’ячеслав Рузяк, побратим Степана Олег Бондар.
Поминальну панахиду над тілом загиблого воїна у Рожнятівському храмі Різдва Богородиці, спільно із настоятелем храму протоієреєм Святославом, соборно відслужили священики Томашпільського благочиння Української Православної Церкви.
Всю дорогу – від дому, й до аж місця останнього спочинку труно із тілом Героя почергово несли на руках побратими та друзі, цим самим віддаючи йому свою найбільшу шану.
Поховали українського солдата, - Степана Віталійовича Вакарука на Рожнятівському сільському кладовищі.
Доземно вклоняємося та розділяємо біль важкої непоправної втрати з родиною та близькими воїна-земляка. Схиляємо голови, й зі щирою молитвою звертаємось до Бога, щоб дарував Царство Небесне його безсмертній світлій душі.
ЩИРА ВДЯЧНІСТЬ І ВІЧНА ПАМ’ЯТЬ ГЕРОЮ!
ВІЧНА ПАМ’ЯТЬ І ШАНА ВСІМ ЗАГИБЛИМ ЗА УКРАЇНУ ЗАХИСНИКАМ!
