День Державного Прапора України відзначили у Томашполі
23 серпня Томашпільшина у єдності з усією Україною вшанувала один із державних символів – Державний Прапор України. Символ нашої української ідентичності, незалежності, символ боротьби за волю.
Після Всеукраїнської хвилини мовчання на центральній площі селища за участі керівництва територіальної громади, представників органів місцевого самоврядування, виконавчих органів, підприємств та організацій громади відбулося урочисте підняття Державного прапора України. Під звуки Державного Гімну синьо-жовтий стяг високо здійнявся у небо, наповнивши гордістю серця усіх присутніх.
Право підняти Державний прапор України надали військовослужбовцям Олександру Васильківському та Олександру Горобцю.
Поєднання блакитного тла та жовтого кольорів зустрічається в символіці українських населених пунктів, починаючи з часів Київської Русі. Козаки використовували синє тло та малювали жовті хрести, небесні світила та зброю на полкових і сотенних знаменах.
Під час хвилі європейських революцій 1848 року, названої «Весна народів», синьо-жовтий стяг утвердився вже як прапор українського народу. Тоді, у червні 1848-го, таке знамено вперше підняли над ратушою у Львові. На Наддніпрянщину, яка була в складі Російської імперії, синьо-жовтий прапор як символ української національної боротьби прийшов після подій революції 1905–1907 років. А вже за десятиріччя, у 1917-му, він став офіційним стягом української державності. Під синьо-жовтими знаменами відбувалися численні маніфестації українців. З ними українські воїни 100 років тому вирушали в бій. У квітні 1918-го синьо-жовті прапори підняли над кораблями Чорноморського флоту у Севастополі.
А після втрати незалежної української держави синьо-жовтий прапор залишався символом національної боротьби та спроб відновити державність у різних регіонах України.
4 вересня 1991 року національний синьо-жовтий прапор знову замайорів над Верховною Радою України. А за кілька місяців, 28 січня 1992-го, ВРУ офіційно затвердила його Державним Прапором України.
Нині, в нелегкий для нашої країни час випробування війною, синьо-жовтий стяг став невід’ємним символом мужності й сили духу для кожного нашого Захисника і Захисниці. Він завжди з нашими військовими біля серця, на плечових шевронах, у рюкзаках та на позиціях. Вони бережно підписують його своїми позивними на пам’ять друзям та рідним, з ним йдуть у бій, і проводжають в останню путь бойових побратимів.
Наш прапор майорить над вільними і звільненими містами України. А українці на окупованих територіях із великою надією чекають, коли він знову з гордістю розвіватиметься у їхніх містах, селищах та селах. Він завжди з тими, хто втратив дім, але не втратив Батьківщину, хто здобуває першість та розгортає прапор України на міжнародних спортивних аренах, рингах та сценах.
Уклінно дякуємо всім, хто стояв біля витоків відродження Незалежності та національних символів нашої Держави. Усім, хто нині на передовій зі зброєю в руках, і в тилу захищає його велич, цінність та честь.
Нехай наш синьо-жовтий стяг на всі віки залишається для кожного українця незламним символом минулих, сьогоднішніх та майбутніх перемог!
Ми твердо віримо, що незабаром він неодмінно стане символом ВЕЛИКОЇ ПЕРЕМОГИ УКРАЇНИ!
СЛАВА УКРАЇНІ! ГЕРОЯМ СЛАВА!
