ЗІ СЛАВНИМ 95-РІЧЧЯМ ПРИВІТАЛИ ДОВГОЖИТЕЛЬКУ З ВАПНЯРОК
Цьогорічне літо виявилося особливим для жительки нашої громади, вапнярківчанки Марії Гаврилівни Горбатюк, на життєвий поріг якої завітав поважний 95-річний ювілей.
Зі знаковою ювілейною датою від імені очільника громади Валерія Немировського іменинницю приїхали привітати головний спеціаліст відділу освіти, культури, спорту і туризму Інна Карпин, головний спеціаліст відділу загально-організаційного забезпечення Паланського старостинського округу Ольга Мельник. Вони побажали ювілярці Божої підтримки, міцного здоров’я, сили духу, мирного неба, родинного затишку і щасливого довголіття, вручили цінний подарунок та квіти від селищної ради.
Народилася Марія Гаврилівна Горбатюк (Хрущ) 28 липня 1929 року у селі Паланка. Батько багатодітної родини не повернувся з фронту Фінської війни. Матері самій довелося важко працювати, щоб поставити на ноги трійко малолітніх дітей. У ті важкі часи їм вижити допоміг дідусь, який власноруч виготовляв та продавав глиняне начиння.
Одразу після закінчення школи Марія вийшла заміж, народила синочка Юрія. Та з сімейним життям не склалося. Вступила на заочне навчання до Тульчинського культ-освітнього училища, здобула фах бібліотекаря. По закінченні навчання, за направленням, п’ять років відпрацювала у Гнатківській сільській біліотеці. Згодом Марію Гаврилівну перевели на посаду завбібліотекаря у рідне село – Вапнярки. Тут вона вдруге вийшла заміж за односельця Івана Гнатовича Горбатюка. Обоє працювали у культосвітній сфері села. В сім’ї народився другий синочок - Миколка. Більше тридцяти років щасливо прожили в парі, ділили навпіл і радості, і прикрощі, які посилала доля. Дочекалися п’ятьох онуків.
Усе своє трудове життя, а це більше сорока років, Марія Гаврилівна віддала бібліотечній справі. Вона всю душу вкладала у свою роботу, прищеплювала любов до живого спілкування з книгою не лише малим, а й дорослим відвідувачам сільської бібліотеки. За що отримала заслужену шану не від одного покоління вапнярківчан.
А ще Марія Гаврилівна у вільний від роботи час, й скільки позволяло здоров’я, вміла дуже гарно в’язати, шити одяг. Виготовлені нею обновки приходились до смаку не одній сільській модниці.
У власній книзі життя ювілярки є чимало й сумних сторінок: тридцять сім років назад поховала чоловіка, назавжди незагойною раною на серці залишилась загибель онука.
Та життєві випробовування не зламали ювілярку, вона тішиться кожному прожитому дню та вдячна Богу за все, що посилав їй у житті. Вона й до нині бадьора духом, любить спілкуватися з людьми, багато читає, виписує періодику, слідкує за новинами в країні та світі. Дуже боляче бабуся переживає за нинішні події в країні, хоче щоб чим швидше припинилося це пекло на нашій українській землі, щоб більше ніхто не гинув.
Нині Марії Гаврилівні у всьому допомагає її старший син, - Юрій, який мешкає неподалік матері, часто навідуються молодший син Микола, онуки.
Шановна Маріє Гаврилівно, від жителів усієї громади уклінно дякуємо Вам за багаторічну сумлінну працю, за безцінний досвід, за культурне виховання молодого покоління, за приклад працелюбності та людяності. Бажаємо Вам міцного здоров’я, мирного неба, щасливого довголіття, родинного затишку. Дай, Боже, у добрі і здоров’ї, зустріти Вам ще й своє СОТЕ ювілейне літечко!
З роси, й води, шановна ювілярко!
