З ПОВАЖНИМ ЮВІЛЕЄМ ПРИВІТАЛИ НАЙСТАРШУ ЖИТЕЛЬКУ ВЕЛИКОЇ РУСАВИ
Сьогодні 95-те літечко завітало у долю шанованої мешканки нашої громади, - найкращої у світі матусі, люблячої бабусі-прабабусі, вдови учасника бойових дій Другої світової війни, найстаршої мешканки Великорусавського старостинського округу - Фросини Марківни Колесник.
Квітами, подарунками, теплими словами вдячності та вітань від імені селищного голови Томашполя Валерія Немировського, від усіх жителів громади та села ювілярку у день народження віншували керуюча справами виконавчого комітету Томашпільської селищної ради Інна Шклярук, головний спеціаліст відділу освіти, спорту, культури та туризму Григорій Слободян, головний спеціаліст відділу загально-організаційного забезпечення Великорусавського старостинського округу Микола Коваль, завідувачка сільського будинку культури Валентина Криклива. Гості тепло привітали бабусю-довгожительку з її знаковим днем народження, подякували за багаторічну працю, за неоціненну скарбницю життєвого досвіду, побажали міцного здоров’я, щасливого довголіття, родинного затишку й зустріти свій 100-й ювілей у вільній, мирній Україні. Віночок українських пісень та віршованих побажань бабусі-старожилці подарували юні мешканці села.
Життєвий шлях ювілярки був нелегким і тернистим. Народилася Фросина Марківна 10 липня 1929 року у селі Велика Русава у бідній працьовитій селянській родині. На її дитинство випали важкі роки колективізації, Друга світова війна. Та найболючіший і найстрашніший відбиток у пам’яті бабусі залишився від пережитого голодомору...
У сільській школі Фрося закінчила всього лише 3 класи. Далі, у свої неповних 12 років, пішла працювати в місцевий колгосп, щоб хоч якось допомогти вижити у воєнні роки своїй родині. Дуже тоді набідувалися та намучилися, але старалися триматися разом, один одному в усьому допомагали, підтримували.
Згодом, подорослішавши, Фросина вийшла заміж за односельця Михайла Колесника, який щойно повернувся додому з фронтових доріг зі зраненою душею та скаліченим війною тілом. Обоє працювали в колгоспі: Фросина Марківна взимку трудилася на фермі, а влітку – від рання до смеркання - в полі, Михайло Федорович – ковалем на тракторній бригаді. Разом з чоловіком народили та виховали двох дітей – сина Петра та донечку Ніну. Практично усе своє трудове життя вони провели у важкій сільській праці та нескінченних сімейних клопотах.
Вже 36 років минуло, як Михайло Федорович відійшов у далекі засвіти. Фросина Марківна після смерті чоловіка не впадала у відчай, усю себе сповна віддавала роботі в колгоспі, вдома, допомагала дітям, няньчила онуків. А свою втому та зболілу вдовину душу завжди лікувала українською народною піснею. Багато років жінка була активною учасницею художньої самодіяльності села, співала у складі знаменитої на той час великорусавської хор-ланки «Русавочка».
Щодень Фросина Марківна дякує Богу, що має біля кого доживати віка, що подарував їй таких чудових, добрих і совісних дітей. Пишається бабуся 4-ма онуками та 6-ма правнуками. Бо саме завдяки їм вона нині має щасливу доглянуту старість. Усі ж вони, - і старші, й молодші, - душею й серцем горнуться до своєї сивенької Берегині роду, яка завжди виглядає їх із близьких та далеких життєвих доріг, гуртує біля себе всю родину.
От і нині, на ювілей до бабусі з далекого Миколаєва приїхали онучка Сніжана та правнучка Христина. А нещодавно гостювали онуки з Одеси, які на день народження подарували їй щільниковий телефон. Дуже зраділа старенька такому подарунку, адже відтепер матиме щасливу можливість частіше спілкуватися зі всіма рідненькими, які проживають далеко. Не думала й не гадала Фросина Марківна, що на своєму довгому віку їй ще раз доведеться пережити страшне лихоліття війни. Дуже хвилюється, що випало воно на долю дітей та онуків. Щодень молить вона Бога за своїх дорогих серцю кровинок, і щоб чим швидше закінчилася війна.
Цього дня бабуся-ювілярка по-особливому розчулено раділа гостям, намагалася вловити кожне сказане на її адресу слово, дякувала за увагу і добрі душевні привітання, і у відповідь лише раз-по-раз змахувала з очей непрохану сльозу.
Шановна Фросино Марківно! Нехай на Ваших очах виступають тільки сльози радості. Нехай милостивий Господь щодень посилає Вам лише гарні новини й побільше радісних моментів. І по Ваших материнських молитвах дарує Вам та Вашим рідненьким міцне здоров’я й благополуччя, а всій Україні – Перемогу, мир і процвітання.
А також щиро зичимо, щоб Ви в радості зустріли своє ще й соте літечко, й обов’язково в колі всієї Вашої великої і дружної родини!
