НА ВИПУСКНИЙ ДО ТЕБЕ, ДОНЮ, Я ПРОМЕНЕМ ІЗ НЕБА ПРИЛЕЧУ...
У родини Олефірів з Херсонщини війна безжально відібрала майже все. З самого початку вторгнення вони залишились без рідного помешкання, яке зруйноване вщент, назавжди втратили надію на щасливе повернення на свою малу батьківщину, душевний мир і спокій. А тепер вона вирвала у них ще й найдорожче – рідного синочка, брата, дбайливого чоловіка, люблячого батька й дідуся – військовослужбовця Збройних Сил України Павла Володимировича Олефіра.
Сьогодні, 18 травня, у Гнаткові майже все село дружною родиною зійшлося до сільського будинку культури, де відбувалося прощання із померлим воїном. Підтримати осиротілу родину у важкому горі й провести в останню життєву дорогу хороброго воїна-захисника також прийшли побратими, представники селищної влади, старостату, священники, жителі громади.
Народився Павло Володимирович Олефір 11 листопада 1973 року у селі Олександрівка Білозерського району Херсонської області. Тут зростав, закінчив загальноосвітню школу, по закінченні якої одразу пішов служити строкову військову службу. Відслуживши три роки у військово-морському флоті повернувся додому - на Херсонщину, пішов працювати будівельником, згодом - у риболовецьке господарство. Останнім місцем його роботи у мирному житті було підприємство з виробництва метало-пластикових вікон. У 2002 році одружився, разом з дружиною Людмилою Іванівною виховували трьох дітей: доньок Вікторію і Наталю, сина Олександра.
З початком повномасштабного вторгнення, коли на рідній Херсонщині стало небезпечно та неспокійно, Павло Володимирович допоміг своїм рідним евакуюватися в безпечне місце, а сам залишився в Олександрівці, щоб допомогти врятуватися своїм односельцям. Окупанти майже вщент розбомбили село, але він до самої окупації не залишав рідних місць: чим міг допомагав своїм співвітчизникам. А вже згодом переїхав до своєї сім’ї, яка знайшла прихисток у селі Гнаткові Томашпільської громади. Влаштувався працювати на підприємство «Наша ряба».
У серпні 2022 року Павло Оліфер був мобілізований до лав Збройних Сил України, мужньо став на захист рідної Батьківщини. Службу ніс у званні головний сержант, згодом його було призначено командиром автомобільного відділення взводу матеріального забезпечення.
На початку травня 2024 року, під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Очеретине Донецької області, Павло Володимирович став погано себе почувати і був евакуйований та доставлений в лікарню імені І.І. Мечнікова міста Дніпра. Дев’ять днів лікарі боролися за його життя. Та, на превеликий жаль... 10 травня 2024 року серце хороброго Героя-захисника зупинилось назавжди.
Павло був напрочуд совісною, доброю і чуйною людиною, врівноваженим мудрим командиром, надійним другом і побратимом. А ще він понад усе любив своїх рідних, дуже мріяв приїхати до донечки Наталі на випускний вечір. З нетерпінням чекав на повернення з фронту дідуся онук Іванко. Та війна навіки осиротила ще одну українську родину, посіявши біль і тугу у серцях найрідніших людей.
Зі щирими словами підтримки і співчуттів на траурному мітингу, який відбувся у центрі Гнаткова, біля пам’ятника загиблим у Другій світовій війні односельчанам, до родини померлого воїна звернулися староста Гнатківського старостинського округу Людмила Лукіянчина, перший заступник селищного голови Томашполя Віталій Годний, начальник відділення обліку мобілізаційної роботи – заступник начальника першого відділу Тульчинського РТЦК та СП, майор В’ячеслав Рузяк.
Заупокійну панахиду над тілом померлого військовослужбовця у місцевій Свято-Покровській Церкві спільно з настоятелем храму протоієреєм Миколаєм відслужили священники Української Православної Церкви Томашпільського благочиння.
Уклінно дякуємо тобі, хоробрий Герою, за твій неоціненний ратний подвиг. Нехай твоя світла і добра душа віднайде вічний спочинок у Божому Царстві Небесному, де праведні спочивають. Адже немає більшої любові у світі, як віддати своє здоров’я і життя заради ближніх.
Поховали українського командира з Херсонщини Павла Володимировича Олефіра на Гнатківському кладовищі.
ВІЧНА ПАМ’ЯТЬ ГЕРОЮ!
Вічна пам’ять і шана УСІМ ПОЛЕГЛИМ ЗА УКРАЇНУ ЗАХИСНИКАМ І ЗАХИСНИЦЯМ!
