ІЗ 95-РІЧЧЯМ ПРИВІТАЛИ ШАНОВАНУ ДОВГОЖИТЕЛЬКУ ГРОМАДИ ОЛЬГУ ІВАНІВНУ ЗАДВІРНУ
Чудової весняної пори 95-й ювілейний день народження завітав у долю шанованої жительки-старожилки нашої громади, знаної не одним поколінням томашпільчан мудрої колеги-наставниці, порадниці, напрочуд життєрадісної і дружелюбної людини - Ольги Іванівни Задвірної.
У цей знаковий для ювілярки день за дорученням Томашпільського селищного голови Валерія Немировського до її оселі завітали головний спеціаліст відділу освіти, культури, спорту і туризму Інна Карпин, завідувач відділенням соціальної допомоги вдома КУ «Центр надання соціальних послуг» Алла Барчишена, інспектор з кадрів КУ «Центр надання соціальних послуг» Валентина Баранецька, інспектор відділу земельних ресурсів Світлана Дєдова. Гості тепло привітали Ольгу Іванівну із поважним днем її народження, й від імені очільника громади та усіх жителів, побажали їй Божого благословення, міцного здоров’я, сили духу, мирного неба, душевного спокою, пошани від людей і довгих років життя. Й з нагоди іменин вручили ювілярці букет квітів і подарунки від селищної ради та центру надання соціальних послуг.
Народилась Ольга Іванівна Задвірна 16 травня 1929 року у селі Жолоби. Тут промайнуло непросте дитинство і шкільні роки, які випали на складні часи війни та голодовки. Та, незважаючи на це, вона з відзнакою закінчила Жолоб’янську 10-річку. А далі самотужки поїхала вступати на навчання до Київської сільськогосподарської академії. Маючи в кишені лише 25 карбованців, які батьки змогли їй дати з собою на проїзд та прожиття, дівчина не побоялась труднощів, і таки вступила до омріяного вузу. Навчалася гарно, здобула фах агролісо-меліоратора. Після навчання за направленням поїхала працювати в Іванов-Франківську область. Тут вийшла заміж, народила донечку Світлану. Працювала старшим лаборантом насіннєвої станції, виводила та вирощувала для України селекційні сорти пшениці. За високі досягнення у цій галузі її, як кращого молодого спеціаліста, направили на Всесоюзну сільськогосподарську виставку, де вона була відзначена медаллю «Учасник Всесоюзної сільськогосподарської виставки».
Через три роки Ольга Іванівна з маленькою донечкою на руках переїхала на проживання в Томашпіль. Спочатку влаштувалась працювати в районній заготконторі дільничним агрономом. Молодого, знаючого, перспективного фахівця неодноразово обирали депутатом селищної ради. Згодом жінка працювала старшим економістом у АТП-1043. А потім, аж до виходу на заслужений відпочинок, працювала головним бухгалтером у райкомі профспілки працівників сільського господарства. За сумлінну працю обласним керівництвом Ольга Іванівна була відзначена медаллю «За трудову доблесть». Усі свої трудові роки вона жила і працювала по совісті, на благо рідного Томашпілля. Самотужки зводила будинок, плекала донечку, вдруге вийшла заміж. З чоловіком Михайлом Федоровичем Бугайчуком прожили не один десяток щасливих сімейних років.
Ольга Іванівна дуже творча і неординарна особистість. За що б вона не бралася робити – у неї все виходило злагоджено, продумано й до ладу. А ще вона дуже любила і зараз любить поратися біля землі, з ранньої весни, й до пізньої осені її будинок потопає у буйноцвітті найрізноманітніших квітів, сама вирощує найкращу розсаду. Наприкінці лютого Ольга Іванівна вже залюбки пригощала усіх, хто до неї навідувався, власноруч вирощеними нею на підвіконні запашними огірочками. А ще вона довгі роки, допоки позволяв зір, була неабиякою майстринею української вишиванки. Десятки вишитих нею рушників, серветок, картин й нині милують око не в одній оселі рідних і близьких її серцю людей. Й навіть у кабінеті очільника громади серед колекції подарунків є вишита нею картина із Заповітом Тараса Шевченка.
На вишитому рушнику долі ювілярки назбиралося чимало усіляких узорів. Є на нім багато світлих і барвистих моментів, та не обійшлося й без кольорів смутку: похоронила єдину донечку Світлану, 27 років тому відійшов у вічність чоловік Михайло Федорович.
Та, не дивлячись на всі виклики долі, Ольга ІваІЗ 95-РІЧЧЯМ ПРИВІТАЛИ ШАНОВАНУ ДОВГОЖИТЕЛЬКУ ГРОМАДИ ОЛЬГУ ІВАНІВНУ ЗАДВІРНУ
Чудової весняної пори 95-й ювілейний день народження завітав у долю шанованої жительки-старожилки нашої громади, знаної не одним поколінням томашпільчан мудрої колеги-наставниці, порадниці, напрочуд життєрадісної і дружелюбної людини - Ольги Іванівни Задвірної.
У цей знаковий для ювілярки день за дорученням Томашпільського селищного голови Валерія Немировського до її оселі завітали головний спеціаліст відділу освіти, культури, спорту і туризму Інна Карпин, завідувач відділенням соціальної допомоги вдома КУ «Центр надання соціальних послуг» Алла Барчишена, інспектор з кадрів КУ «Центр надання соціальних послуг» Валентина Баранецька, інспектор відділу земельних ресурсів Світлана Дєдова. Гості тепло привітали Ольгу Іванівну із поважним днем її народження, й від імені очільника громади та усіх жителів, побажали їй Божого благословення, міцного здоров’я, сили духу, мирного неба, душевного спокою, пошани від людей і довгих років життя. Й з нагоди іменин вручили ювілярці букет квітів і подарунки від селищної ради та центру надання соціальних послуг.
Народилась Ольга Іванівна Задвірна 16 травня 1929 року у селі Жолоби. Тут промайнуло непросте дитинство і шкільні роки, які випали на складні часи війни та голодовки. Та, незважаючи на це, вона з відзнакою закінчила Жолоб’янську 10-річку. А далі самотужки поїхала вступати на навчання до Київської сільськогосподарської академії. Маючи в кишені лише 25 карбованців, які батьки змогли їй дати з собою на проїзд та прожиття, дівчина не побоялась труднощів, і таки вступила до омріяного вузу. Навчалася гарно, здобула фах агролісо-меліоратора. Після навчання за направленням поїхала працювати в Іванов-Франківську область. Тут вийшла заміж, народила донечку Світлану. Працювала старшим лаборантом насіннєвої станції, виводила та вирощувала для України селекційні сорти пшениці. За високі досягнення у цій галузі її, як кращого молодого спеціаліста, направили на Всесоюзну сільськогосподарську виставку, де вона була відзначена медаллю «Учасник Всесоюзної сільськогосподарської виставки».
Через три роки Ольга Іванівна з маленькою донечкою на руках переїхала на проживання в Томашпіль. Спочатку влаштувалась працювати в районній заготконторі дільничним агрономом. Молодого, знаючого, перспективного фахівця неодноразово обирали депутатом селищної ради. Згодом жінка працювала старшим економістом у АТП-1043. А потім, аж до виходу на заслужений відпочинок, працювала головним бухгалтером у райкомі профспілки працівників сільського господарства. За сумлінну працю обласним керівництвом Ольга Іванівна була відзначена медаллю «За трудову доблесть». Усі свої трудові роки вона жила і працювала по совісті, на благо рідного Томашпілля. Самотужки зводила будинок, плекала донечку, вдруге вийшла заміж. З чоловіком Михайлом Федоровичем Бугайчуком прожили не один десяток щасливих сімейних років.
Ольга Іванівна дуже творча і неординарна особистість. За що б вона не бралася робити – у неї все виходило злагоджено, продумано й до ладу. А ще вона дуже любила і зараз любить поратися біля землі, з ранньої весни, й до пізньої осені її будинок потопає у буйноцвітті найрізноманітніших квітів, сама вирощує найкращу розсаду. Наприкінці лютого Ольга Іванівна вже залюбки пригощала усіх, хто до неї навідувався, власноруч вирощеними нею на підвіконні запашними огірочками. А ще вона довгі роки, допоки позволяв зір, була неабиякою майстринею української вишиванки. Десятки вишитих нею рушників, серветок, картин й нині милують око не в одній оселі рідних і близьких її серцю людей. Й навіть у кабінеті очільника громади серед колекції подарунків є вишита нею картина із Заповітом Тараса Шевченка.
На вишитому рушнику долі ювілярки назбиралося чимало усіляких узорів. Є на нім багато світлих і барвистих моментів, та не обійшлося й без кольорів смутку: похоронила єдину донечку Світлану, 27 років тому відійшов у вічність чоловік Михайло Федорович.
Та, не дивлячись на всі виклики долі, Ольга Іванівна зберегла в своїй душі доброту і любов, якими і донині щедро ділиться із онуками, правнуками та всіма, хто її оточує. А ще бабуся дуже вдячна Богу, що подарувала їй на схилі літ таку совісну і надійну помічницю, - соціального працівника КУ «Центр надання соціальних послуг» Катерину Калинчук, яка вже більше двох десятків років допомагає їй справлятися з усіма повсякденними життєвими клопотами.
Бабуся-іменинниця тепло подякувала гостям та керівництву громади за вітання, турботу і приділену їй увагу. А наостанок зустрічі повідала, що найбільш за все у світі вона хоче дочекатися того часу, коли настане мир на нашій землі, щоб усі воїни благополучно повернулися до своїх домівок і родин. Дорогенька наша ювілярко, нехай з Божої ласки і милості, усе так неодмінно й станеться.
Шановна Ольго Іванівно! Ще раз сердечно вітаємо вас із поважним ювілеєм. Низько вклоняємось Вашій життєвій мудрості і гідному прикладу стійко долати усі прикрощі і перешкоди. Бажаємо Вам прожити ще багато світлих днів і щасливих років, зустрічати ще не одну ювілейну весну, але вже під мирним і спокійним небом України.
нівна зберегла в своїй душі доброту і любов, якими і донині щедро ділиться із онуками, правнуками та всіма, хто її оточує. А ще бабуся дуже вдячна Богу, що подарувала їй на схилі літ таку совісну і надійну помічницю, - соціального працівника КУ «Центр надання соціальних послуг» Катерину Калинчук, яка вже більше двох десятків років допомагає їй справлятися з усіма повсякденними життєвими клопотами.
Бабуся-іменинниця тепло подякувала гостям та керівництву громади за вітання, турботу і приділену їй увагу. А наостанок зустрічі повідала, що найбільш за все у світі вона хоче дочекатися того часу, коли настане мир на нашій землі, щоб усі воїни благополучно повернулися до своїх домівок і родин. Дорогенька наша ювілярко, нехай з Божої ласки і милості, усе так неодмінно й станеться.
Шановна Ольго Іванівно! Ще раз сердечно вітаємо вас із поважним ювілеєм. Низько вклоняємось Вашій життєвій мудрості і гідному прикладу стійко долати усі прикрощі і перешкоди. Бажаємо Вам прожити ще багато світлих днів і щасливих років, зустрічати ще не одну ювілейну весну, але вже під мирним і спокійним небом України.
