ІЗ 95-РІЧНИМ ЮВІЛЕЄМ ПРИВІТАЛИ ЖИТЕЛЬКУ КАЛИНКИ
31 березня у дружному родинному колі зустріла свій ювілейний 95-й день народження шановна жителька нашої громади – невтомна сільська трудівниця, найкраща у світі бабуся-прабабуся калинківчанка Ганна Олексіївна Тименюк.
За дорученням Томашпільського селищного голови Валерія Немировського Ганну Олексіївну із її мудрим, поважним ювілеєм привітала головний спеціаліст відділу освіти, культури, спорту і туризму Інна Карпин. Вона побажала бабусі-старожилці щасливого довголіття, здоров’я, добра і миру та вручила подарунок і квіти від селищної ради.
Народилася Ганна Олексіївна Тименюк (Валатюк) 31 березня 1929 року у селі Калинка, окрім неї в сім’ї була ще менша сестра. Донині бабуся чітко пам’ятає важкі роки Другої світової війни, часто ділиться тими спогадами зі своїми рідними.
У сільській місцевій школі Аня закінчила 7 класів. В 17 років вийшла заміж за односельця Андрія Тименюка. Молода сім’я проживала у рідному селі, обоє працювали в місцевому колгоспі: Ганна Олексіївна – на різних сільськогосподарських роботах, Андрій Семенович – електриком. У 20 років від непосильних умов сільської праці жінка важко захворіла, внаслідок чого втратила одну нирку. Разом із чоловіком виростили і виховали донечку Олену, допомогли їй здобути вчительську освіту. Доня після навчання повернулась у рідне село, пішла працювати у місцеву школу вчителем початкових класів, одружилася й подарувала дідусеві і бабусі двох чудових онучок Людмилу і Оксану.
Усе своє життя Ганна Олексіївна присвятила своїй донечці, онукам, нині втішається ще й двома правнучатами. Вона завжди старалася, щоб у них все було найкраще, щоб усі були доглянуті і забезпечені.
Чимало важких випробувань також довелося їй пережити на своєму віку. У 56 років вона зосталася вдовою, 14 років назад поховала зятя - Миколу Яковича Буренка. А п’ять років тому навіки втратила ще й свою єдину донечку - Олену, яка померла від важкої невиліковної хвороби. А перенести це важке й страшне горе Ганні Олексіївні допомогли її онучки і правнучки, які на той момент оточили свою бабусеньку безмежною ласкою і турботою. Вона не впала у відчай, а відчула в собі сили жити далі. Жити для кожного із них й сторицею віддавати ту материнську любов, яку їм сповна не встигла дати мама. Після смерті донечки Ганна Олексіївна проживає із сім’єю онучки Людмили.
Життєві випробовування не зламали ювілярку, вона щодень щиро дякує Богу за все, що Він їй посилав і посилає, уміє радіти кожному прожитому дню, навчає не здаватися перед труднощами й своїх рідних.
Незважаючи на свій поважний вік, бабуся Ганна ще й досі любить трудитися: самотужки може й в хаті підмести, підлогу вимити, залюбки ходить на вулицю на посиденьки з подругами-сусідками. Дуже переймається вона нинішніми тривожними подіями в країні, постійно слідкує за всіма новинами по телевізору, ділиться ними з онуками. Не думала вона й не гадала, що на своєму довгому віку доведеться ще раз пережити страшне лихоліття війни.
Щодня і щоночі бабуся своєю материнською молитвою обіймає весь світ. Прихиляє святі Небеса до своїх рідненьких, ревно молиться за онука Юрія та всіх, хто нині у самому пеклі війни боронить від ворогів рідну землю. Й слізно просить у Бога, щоб чимшвидше послав мир нашій стражденній Україні.
Від жителів усієї громади щиро вітаємо Вас, шановна Ганно Олексіївно, з поважним 95-річчям та щиро бажаємо міцного здоров'я, мирного неба, наснаги й родинного тепла. Живіть ще довго, бабусенько-ювілярко, гуртуйте довкола себе своїх рідних і милих серцю людей. Нехай милостивий Господь посилає Вам ще многая і благая літа. А Україні по ваших святих молитвах - дарує мир і спокій й благополучне повернення додому усіх Захисників.
