НАВІКИ В ПАМ’ЯТІ ЛЮДСЬКІЙ
Вже понад два роки кривава війна продовжує сіяти смуток і горе на нашій українській землі. Вона назавжди руйнує долі людей, стирає з лиця землі наші міста і села. Та найстрашніше - забирає життя воїнів, і ні в чому не винних мирних жителів. На превеликий жаль, не обминає біль важких втрат і нашу Томашпільську громаду.
Сьогодні, 26 березня, жителі нашого краю зібралися, щоб підтримати у великому горі родину томашпільчан Василя Микитовича та Галини Броніславівни Шкураків й провести в останню життєву дорогу загиблого на сході країни їхнього сина, брата, батька, нашого мужнього воїна-земляка, солдата Збройних Сил України - Сергія Вікторовича Лозіцького.
Народився Сергій Вікторович Лозіцький 3 червня 1977 року у селі Мазурівка Чернівецького району Вінницької області. Тут промайнуло дитинство, шкільні роки. По закінченні школи вступив на навчання до Мазурівського професійно-технічного училища, здобув фах бухгалтера-плодоовочівника.
Потім за призовом відслужив строкову військову службу у місті Новгород-Волинський. Повернувшись з армії додому закінчив водійські курси в Томашпільському ДТСААФі. Згодом влаштувався працювати водієм в Агрофірму «Україна» в селі Мазурівці.
У 2006 році Сергій одружився на тернопільчанці Ірині. Молода сім’я переїхала на проживання на батьківщину дружини - в Тернопільську область. Тут у них народилась донечка Софія.
З 2014 по 2023 рік за покликом серця молодий чоловік займався волонтерською діяльністю у місті Заліщики – доставляв гуманітарну допомогу українським воїнам на схід країни, та людям у прифронтові зони, які постраждали внаслідок ведення бойових дій.
Навесні 2023 року Сергій Лозіцький був мобілізований до лав Збройних Сил України. Службу ніс у званні солдат – водій взводу протитанкових керованих ракет.
Загинув хоробрий захисник 20 березня 2024 року внаслідок ворожого обстрілу зі стрілецької зброї в районі населеного пункту Майорськ Донецької області. Снайперська ворожа куля в одну мить обірвала життя Героя.
Сергій був чуйною і хорошою людиною, гарним сином, люблячим батьком, чуйним братом, надійним другом і побратимом, справжнім патріотом своєї країни. Як і всі захисники, щодень мріяв про Перемогу і про мир на рідній землі...
У загиблого військовослужбовця залишились мама Галина Броніславівна, батько-вітчим Василь Микитович, сестра Наталя, брат Василь, донечка Софія, рідні.
Зі словами співчуття на траурному мітингу, що відбувся у центрі селища біля пам’ятного Знаку «Борцям за свободу і незалежність України», до рідних загиблого звернулися голова Томашпільської об’єднаної територіальної громади Валерій Немировський, начальник Тульчинської районної військової адміністрації Олександр Гаврилюк, начальник першого відділу районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, підполковник Олег Кучерук. Пам’ять Героя присутні вшанували хвилиною мовчання.
Чин поховання й панахиду над тілом загиблого воїна соборно здійснили у Томашпільському Свято-Успенському храмі священники Української Православної Церкви Томашпільського благочиння на чолі з настоятелем храму протоієреєм Михаїлом.
Поховали мужнього Героя на новому селищному кладовищі.
Від жителів всієї громади висловлюємо щирі співчуття родині з нагоди цієї страшної непоправної втрати. Нехай милостивий Господь кріпить вас у горі, і дає сили жити далі.
Пам’ять про українського Захисника Сергія Лозіцького і його неоціненний ратний подвиг вічно житиме у наших серцях, у серцях вдячних нащадків українського народу.
Царство Небесне світлій душі Сергія.
Світла пам’ять і шана усім загиблим українським Воїнам-Захисникам!
