ТОМАШПІЛЬСЬКА ГРОМАДА ПРОВЕЛА В ОСТАННЮ ДОРОГУ 40-РІЧНОГО ЗАХИСНИКА ІЗ ЯЛАНЦЯ
Війна – це пекло на землі, через яке щодня і щохвилини доводиться проходити нашим Воїнам-Захисникам. Вона докорінно змінює людей. І, на жаль, не на краще. Одних вона калічить фізично, інших - психологічно, а в когось взагалі забирає життя. У зоні бойових дій, під час проходження військової служби, не витримавши побаченого і пережитого, раптово зупинилося серце 40-річного капітана ЗСУ, мужнього захисника України, жителя села Яланець Олексія Ігоровича Большакова.
Сьогодні, 22 лютого, провести в останню дорогу хороброго воїна-земляка зібрались родичі, друзі, побратими, керівництво громади, старостату, священники, односельчани, жителі громади. Прадавнє козацьке село Яланець проводжало на вічний спочинок ще одного свого мужнього сина.
Народився Олексій Ігорович Большаков 10 березня 1983 року в місті Єсентуки Ставропольського краю. В 1996 році родина переїхала на проживання на батьківщину матері, у село Яланець. Тут Олексій у 2000 році закінчив Яланецьку загальноосвітню школу. У цьому ж році вступив на навчання до Хмельницької Національної Академії Державної прикордонної служби України імені Богдана Хмельницького.
У 2004 році, закінчивши навчання в Академії й отримавши звання лейтенанта, молодий офіцер розпочав свою військову професію з посади начальника прикордонної застави в Одеській області. Був одружений, від першого шлюбу має сина Ігоря.
У 2011 році Олексій Большаков у званні капітана був звільнений в запас Збройних Сил України. Повернувся на проживання у рідне село Яланець. Допомагав рідним вести родинний бізнес. Проживав сім’єю з односельчанкою Людмилою. У 2022 році Олексій дуже болюче пережив смерть батька, який був для нього найкращим другом і порадником, взірцем чоловічої твердості і людяності.
У липні 2023 року Олексій був мобілізований до лав ЗСУ. Через російсько-українську війну йому знову довелося одягнути військову форму, щоб стати на захист рідної Батьківщини. Капітан Олексій Большаков служив на посаді заступника командира 2-ої піхотної роти з морально-психологічного забезпечення. Життя воїна раптово обірвалося 16 лютого 2024 року у військовій частині, де він останнім часом ніс службу.
Олексій був життєрадісним, сміливим, чуйним, справжнім патріотом своєї Батьківщини, для якого честь та гідність вартували надзвичайно дорого. Він завжди сумлінно виконував поставлені бойові завдання. Вірний побратим, який у будь-яку хвилину допоможе, розрадить, заспокоїть, зразок незламності та міцності духу, - саме таким його запам’ятають побратими, з якими він пліч-о-пліч захищав кордони рідної землі.
Без найріднішої людини залишились мама Тетяна Григорівна, сестра Інна, син Ігор, дружина Людмила.
У траурному мітингу, який проводився у центрі села Яланець біля Меморіалу Слави, зі словами співчуття до родини померлого воїна звернулися староста Яланецького старостинського округу Наталія Савчук, заступник голови Томашпільської селищної ради Борис Наконечний, начальник відділення обліку мобілізаційної роботи – заступник начальника першого відділу Тульчинського РТЦК та СП, майор В’ячеслав Рузяк, однокласниця військовослужбовця Світлана Яцій.
Поминальну панахиду за померлим воїном удома відслужив чинець Вапнярського Свято-Федорівського монастиря протоієрей Амфілохій.
Поховали воїна-земляка Олексія Большакова на місцевому кладовищі у селі Яланець.
Вічна і світла пам’ять тобі, Герою!
Нехай милостивий Господь прийме твою світлу душу у Своє вічне Царство Небесне. Уклінно дякуємо тобі за неоціненний ратний подвиг, за вірне служіння військовій присязі і своїй рідній Батьківщині.
Вічна пам’ять усім полеглим за мир і незалежність українським воїнам!
