Громада попрощалась із загиблим на війні 47-річним воїном-земляком
Сьогодні, 30 грудня, у нашій громаді - скорботний день. Несправедлива загарбницька, кривава війна забрала життя 47-річного воїна-земляка, уродженця села Комаргород, жителя села Вила Валерія Васильовича Мельника.
Невимовний біль і туга переповнюють кожного, адже у небуття іде молодий чоловік, якому б ще жити й жити, втішатися мирною працею на рідній землі, мріяти, будувати плани на щасливе майбутнє, кохати, ростити синочка... Та невблаганна смерть навіки перекреслила усі життєві плани, осиротила ще одну українську родину, залишивши по собі лише біль та незагойну рану у зболених серцях найрідніших людей.
Провести захисника в останню дорогу прийшли рідні, друзі, керівництво громади, побратими, військовослужбовці, духовенство, знайомі, мешканці Комаргорода та Вил.
Народився Валерій Васильович Мельник 20 травня 1976 року у селі Комаргород в сім’ї простих селян Ольги Вікторівни та Василя Федоровича Мельників. Він був у сім’ї третьою - найменшою дитиною, після двох донечок Лариси та Людмили. У 1983 році Валерій пішов до 1 класу місцевої школи, у якій навчався до 9 класу. Після її закінчення вступив до Комаргородського професійного училища, здобув професію тракториста-водія. Свій трудовий шлях розпочав у колишньому місцевому колгоспі. Далі працював охоронником в Ладижині та Києві. Згодом знову повернувся до рідного села, працював у будівельній бригаді та на фермі. Проживав разом із батьками, турбувався про них, допомагав по господарству. Валерій був спокійним, працьовитим, не боявся і не цурався будь-якої простої роботи.
У 2018 році Валерій Мельник зустрів свою другу половинку - вилянку Галину, разом почали будувати спільне майбутнє. У липні 2020 року у подружжя народився синочок Владиславчик. До мобілізації працював охоронником у Києві.
29 грудня 2022 року був призваний на військову службу захищати Україну від ворога-загарбника. Служив у званні: солдат номер обслуги 2 артилерійського взводу, 1-ої артилерійської батареї, артилерійського дивізіону.
16 грудня 2023 року солдат Валерій Мельник загинув у бою під час виконання бойового завдання по знищенню сил противника, отримавши поранення не сумісні з життям, поблизу населеного пункту Новопрокопівка Пологівського району Запорізької області.
Він був сміливою людиною, справжнім патріотом своєї Батьківщини, для якого відданість обов’язку, честь та гідність вартували надзвичайно дорого, завжди сумлінно виконував бойові завдання. Вірний побратим, людина слова і мужності, зразок незламності та міцності духу, - саме таким його запам’ятають військовослужбовці, які пліч-о-пліч із Валерієм боронили кордони рідної землі.
Зі словами шани та співчуття на траурному мітингу, який відбувся у центрі села Вила біля пам’ятника загиблим у Другій світовій війні воїнам-односельчанам, до родини загиблого звернулися староста Вилянського старостинського округу Тетяна Олійник, голова Томашпільської територіальної громади Валерій Немировський, начальник відділення обліку мобілізаційної роботи – заступник начальника першого відділу Тульчинського РТЦК та СП, майор В’ячеслав Рузяк.
Заупокійну панахиду над тілом загиблого воїна у Вилянському Хресто-Воздвиженському храмі соборно відслужили священики Томашпільського благочиння УПЦ на чолі із благочинним протоієреєм Василієм.
Всю дорогу, на руках, несли воїни-побратими труну із тілом загиблого Героя до місця його вічного спочинку – Вилянського кладовища.
У загиблого воїна Валерія Мельника залишилися мама Ольга Вікторівна, сестри Лариса і Людмила, дружина Галина, 3-річний синочок Владиславчик.
Дякуємо тобі, Герою, за твій неоціненний ратний подвиг!
Нехай милостивий Господь прийме твою світлу душу у вічне Царство на Небесах. Хай пухом буде рідна земля, за волю якої ти поклав своє молоде життя.
Світла і вічна пам’ять про тебе вічно житиме у наших серцях, у пам’яті вдячних нащадків!
ГЕРОЇ НЕ ВМИРАЮТЬ!
ВОНИ АНГЕЛАМИ СТАЮТЬ НА НЕБЕСАХ!
