Томашпільська громада в останню дорогу провела 29-річного воїна з Вапнярок
Війна на сході України продовжує збирати свої кроваві жнива. Страшні звістки про втрату воїнів, на жаль, продовжують надходити в нашу громаду. І кожна із них однаково болить усім нам.
Сьогодні, 5 жовтня, в останню дорогу Томашпілля у невимовному горі проводжало свого молодого воїна-Героя – 29-річного Станіслава В’ячеславовича Красія, жителя села Вапнярки, який загинув в бою, захищаючи від посягань ворога-загарбника свою рідну Батьківщину.
Віддіти останню шану та вклонитися захиснику за його ратний подвиг прийшли рідні, побратими, керівництво громади, старостату, однокласники, друзі, знайомі, односельці.
Народився Станіслав В’ячеславович Красій 2 квітня 1994 року у селищі Красні Окни Одеської області. Потім сім’я переїхала на проживання в село Уладівку Літинського району Вінницької області. Тут Станіслав пішов до першого класу. Ще згодом, навесні 2003 року, сім’я переїхала на проживання в село Вапнярки Томашпільського району. Тут, у Вапнярківській школі, Сталіслав Красюк навчався від другого класу до закінчення школи. Після дев’яти класів в Тульчинському ПТУ здобув професію лісника. Ще одну робочу професію одержав у Комаргородському ПTУ.
По закінченні навчання працював на Вапнярському молокозаводі ТОВ «TEPA ФУТ». У 2018 році одружився з вапнярківчанкою Анною Кибою. У цьому ж році у молодої сім’ї народилася донечка Златка.
3 2021 року працював в місті Одеса на Новій пошті. Звідси і був призваний 6 червня 2023 року Одеським військкоматом на службу у 3CУ. Півтора місяця проходив бойові навчання у місті Житомирі. Першим місцем служби військовослужбовця Станіслава Красія була 46 десантно-штурмова бригада, куди він був зарахований у званні стрілець-снайпер. Після її розформування продовжив військову службу у 79-й бригаді 2 десантно-штурмової роти, першого десантно-штурмового батальйону.
Загинув хоробрий воїн 28 вересня 2023 року під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Мар’їнка Покровського району Донецької області.
Станіслав був надійним товаришем, вірним побратимом, завжди готовим підставити плече у важку хвилину. За це його любили й цінували, таким його виховали батьки. Добрий, щирий, веселий, працьовитий, чуйний син і брат, люблячий чоловік, дбайливий татусь. Таким Стаса назавжди запам’ятають усі, хто його любив і знав.
Без найріднішої людини залишилися матір Надія Володимирівна, брати Олександр, Владислав, дружина Анна, 5-річна донечка Златка, родина.
Поминальну службу над тілом загиблого воїна вдома відслужили християни Евангелістської церкви.
З прощальним словом на траурному мітингу, що відбувся біля сільського будинку культури у центрі села Вапнярки, до родини загиблого звернулися староста Паланського старостинського округу Ігор Ніколішен, голова Томашпільської територіальної громади Валерій Немировський, який висловив щирі співчуття матері та рідним загиблого воїна від імені голови Вінницької обласної військової адміністрації Сергія Борзова, начальника Тульчинської районної військової адміністрації Олександра Гаврилюка, депутатів, членів виконавчого комітету, керівників усіх структурних підрозділів селищної ради, старостів старостинських округів громади та від себе особисто. Начальник першого відділу районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, підполковник Олег Кучерук висловив слова співчуття рідним загиблого воїна від імені головнокомандувача ЗСУ Валерія Залужного та від себе особисто.
Всю дорогу крізь живий коридор, устелений живими квітами, несли на руках побратими труну із тілом загиблого Героя до місця його останнього спочинку. До траурної процесії по дорозі чим раз приєднувалось все більше, й більше односельців. Плакали всі - від малого, до старого, проводжаючи в останню путь такого молодого воїна, якому б ще жити й жити...
Поховали військовослужбовця Станіслава Красія на Вапнярківському кладовищі.
Спи спокійно, Герою. Вічна і світла пам’ять твоїй безсмертній душі. Твій ратний подвиг завжди буде жити у наших серцях, та у серцях всіх, для кого ти виборював та наближав Перемогу.
