Горе спільної втрати об’єднало два села
Війна – це спільний біль, спільні думки та переживання для мільйонів українців. Наші хоробрі воїни, об’єднавшись у протидії агресору, показують неймовірну мужність, незламність і витривалість, тому що знають - вони захищають та бережуть. На превеликий жаль у цій жорстокій кровопролитній боротьбі гинуть найкращі сини і доньки України. Ті, кому б ще жити й жити, творити і будувати її майбутнє… Натомість вони стають нашою історією, героїчною пам’яттю та… вічним болем.
Сьогодні, 11 жовтня жителі двох сіл нашої громади – Гнаткова й Стіни - проводжали в останню дорогу свого земляка, військовослужбовця Збройних Сил України Володимира Анатолійовича Янчука. Останню шану воїну прийшли віддати родичі, військовослужбовці, побратими, керівництво району, громади, Гнатківського та Стінянського старостатів, друзі, знайомі, сотні односельців, жителі громади.
Народився Володимир Янчук 1 жовтня 1987 року у селі Гнаткові. Тут закінчив середню школу. Відразу після її закінчекння вступив на навчання до Козятинського залізнодорожного технікуму, де здобув професію помічникам машиніста. Після проходив строкову військову службу в лавах Президентських військ України. Повернувшись з Армії працював в АК «Зелена долина». Одружився зі стінянкою Вікторією. Молода сім’я переїхала на проживання до села Стіна. Подружжя Янчуків виховувало двох синочків Віктора та Ярославчика. Останнім місцем роботи Володимира перед війною була Вінницька птахофабрика в місті Ладижині, де і отримав повістку.
7 вересня 2022 року Володи мир Янчук був призваний до лав Збройних Сил України. Військову службу проходив у 3 стрілецькому відділенні, 2 стрілецького взводу, 2 стрілецької роти стрілецького батальйону.
27 вересня 2023 року під час ведення бойових дій, прикриваючи собою тил побратимам, поблизу населеного пункту Первомайське, що на Донеччині Володимир Янчук загинув, гідно виконуючи свій військовий обов’язок.
Зі словами співчуття на траурному мітингу, що відбувся біля сільського будинку культури у центрі села Стіна, до родини загиблого звернулися староста Стінянського старостинського округу Іван Заяць, староста Гнатківського старостинського округу Людмила Лукіянчина, голова Томашпільської територіальної громади Валерій Немировський, заступник начальника Тульчинської військової адміністрації Володимир Скалій, начальник першого відділу районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, підполковник Олег Кучерук, голова фермерського господарства «Миколаївське» Микола Осипенко. Учасники мітингу вшанували пам'ять загиблого хвилиною мовчання.
Володимир був хорошим сином, чуйним братом, люблячим, дбайливим чоловіком і татусем, гарним товаришем, чуйною, спокійною, чесною, доброзичливою та надзвичайно позитивною людиною, завжди був готовий прийти на допомогу.
Поминальну панахиду за загиблим у Свято-Миколаївському храмі с. Стіна відслужив священик Православної Церкви України отець Сергій.
Поховали воїна-Героя на Стінянському кладовищі.
У загиблого залишились батьки Анатолій Михайлович, Тамара Миколаївна, дружина Віталіна, синочки Віктор і Ярославчик, сестра Світлана, родина.
Щирі співчуття рідним та близьким захисника. Нехай Господь пошле вам терпіння і сили, щоб прожити це важке непоправне горе.
Світлий спомин про звитяжного воїна Володимира назавжди залишиться в наших серцях та спогадах його бойових побратимів, родичів і земляків.
Вічна пам’ять тобі, відважний сине українського народу. Нехай милостивий Господь пречислить твою світлу душу у військо Царства Небесного за твій великий і жертовний подвиг, який ти здійснив заради мирного майбутнього своєї Батьківщини.
