29 вересня – день пам’яті жертв бабиного яру
ЗАБУТТЮ НЕ ПІДЛЯГАЄ
Вже 82 роки у цей день Україна та весь світ вшановують пам'ять жертв Бабиного Яру. Це одна з найтрагічніших подій Другої світової війни, яка стала історією не лише України, а й всього світу – масове вбивство німецькими окупантами мирного населення, військовополонених, ромів, євреїв 29-30 вересня 1941 року в урочищі Бабиного Яру під Києвом.
Це місце стало величезною братською могилою, де згідно з офіційними даними, загинуло понад 100 тисяч осіб різних національностей. Серед них – євреї і роми, червоноармійці, комуністи, підпільники Організації українських націоналістів, «саботажники», порушники комендантської години та навіть пацієнти психіатричної лікарні імені Павлова. Масовий розстріл євреїв у Бабиному Яру став символом «Голокосту від куль» і нацистської політики масового знищення людей. Масові розстріли в Бабиному Яру розпочалися відразу після вступу нацистів та їхніх союзників до Києва у вересні 1941 року і відбувалися чи не щоденно до завершення окупації міста. Найтрагічнішими стали 29–30 вересня, коли вбили майже 34 тисячі євреїв – мешканців Києва.
Ця велика трагедія стала справжньою незагойною раною в історичній пам‘яті України й усього світу. Тому, вшановуючи сьогодні пам’ять жертв Бабиного Яру, згадаймо місця минулих і нинішніх трагедій, які повинні бути для нас пересторогою, місцями пам’яті, що спонукають до порозуміння і примирення, до поваги й любові до наших ближніх. Пам’ять про жертв трагедії Бабиного Яру та війни в Україні має назавжди стати попередженням усьому людству. Бо це результат жорстокості й ненависті, гордині й самовозвеличення, гріха і зла, які ніколи не повинні брати верх над людиною.
Аби зцілити рани минулого та здобути Перемогу в сьогоднішній війні, потрібна єдність, не вдавана, а справжня, підтримана повагою до тих, хто поруч, і кого вже немає з нами, а також – щира молитва.
Тож пам’ятаймо, шануймо й робімо правильні висновки з уроків, які подає нам історія!
