ДОВГОЛІТТЯ - ЦЕ ДАРУНОК БОЖИЙ
У пору золотої осені, у самий день церковного свята – спомину чуда Архистратига Михаїла - поважний 90-річний ювілей завітав у долю прекрасної, чуйної людини, дбайливої матусі, люблячої бабусі-прабабусі томашпільчанки Ольги Тимофіївни Косніцької.
Привітати іменинницю у цей день від імені голови Томашільської селищної ради Валерія Немировського, депутатів, працівників селищної ради та усіх жителів громади завітала працівник селищної ради головний спеціаліст відділу освіти, культури, спорту і туризму Інна Карпин. Вона побажала іменинниці міцного здоров’я, миру, благополуччя, щасливого довголіття і від селищної ради вручила пам’ятний подарунок та квіти.
Народилася Ольга Тимофіївна Маковей 19 вересня 1933 року у селі Вербка Крижопільського району в багатодітній селянській сім’ї. На її дитинство випала непроста доля воєнного лихоліття Другої Світової війни. На той час їй виповнилось всього 8 років. У школі встигла закінчити лише два класи. Батька родини забрали на війну, з якої він, на превеликий жаль, так і не повернувся. У той важкий час вижити багатодітній сім’ї без годувальника було дуже важко. Допомогло лише те, що мали корівку, яку доглядали та оберігали від очей окупантів, як могли.
Після війни Ольга з іншими дітьми-підлітками пішли працювати в місцевий колгосп. Їй дуже подобалось поратися біля землі, тому й обрала собі до душі роботу в полі. Беручка до роботи, проворна в руках дівчина завжди була попереду всіх, тому й обирали її сільські трудівниці своєю ланковою не один десяток літ.
Вийшла заміж Ольга Маковей за односельця Миколу Косніцького. Молода сім’я переїхала жити до Томашполя. Тут працювали, разом збудували будинок, народили та виховали трьох доньок - Валентину, Галину, Олену, сина Анатолія.
На Томашпіллі та за його межами Ольгу Тимофіївну Косніцьку пам’ятають ще й як знатну куховарку. За велику честь було колись запросити її готувати на весілля, ювілейний день народження, поминальний обід чи ще якусь сімейну оказію. Більше двадцяти років вона з молитвою та любов’ю трудилася у трапезній Свято-Успенського Томашпільського храму, прихожанкою якого є й донині. За вміння смачно готувати її було визнано однією з кращих куховарок у Вінницькій області.
Уже двадцять літ, як відійшов у вічність Микола Всеволодович. Ольга Тимофіївна за станом здоров’я вже давно не працю. Але не відчуває себе самотньою, бо проживає на одному обійсті із сім’єю сина. Втішається, що Анатолій та Оксана звили своє сімейне гніздечко поряд з батьківською хатою. Бабуся дуже любить порядок у всьому, досі має світлу пам’ять, до подробиць пам’ятає кожну радісну і сумну мить свого життя. Щиро дякує Всевишньому за усе, що Він протягом усіх років їй посилав. Та найбільше вдячна, що має доглянуту старість, за дітей, за сімох онуків та шістьох правнучат. Один з яких, Данилко, нині проживає поряд з бабусею, є її найбільшим улюбленцем та помічником.
На наше запитання про секрет свого довголіття Ольга Тимофіївна відповіла коротко, - це великий Божий дарунок. І вона його дійсно заслужила своєю невтомною багаторічною совісною працює, людяністю, щирістю і повсякденною молитвою. Адже до цих пір бабуся рано і ввечері молиться за своїх рідненьких, близьких, родичів, сусідів. Щодень здіймає у молитві руки до Бога за наших воїнів, і за те, щоб Він змилостивився над нами і дарував мир Україні та усім людям.
І ми щиро віримо, що Бог неодмінно почує Ваші материнські молитви, шановна Ольго Тимофіївно, і пошле нашій країні Перемогу і спокій. Хай дарує Він для Вас, дорога імениннице, свої щедрі милості ще не один десяток літ. І щоб вони щедро увінчалися прекрасним столітнім ювілеєм, який зичимо зустріти у колі Вашої великої і дружної родини.
