Томашпільська громада провела в останню путь загиблого воїна-земляка Миколу Лозінського
Сьогодні, 7 серпня, з самого ранку теплим літнім дощем плакало небо, плакали люди... Всі оплакували на півдорозі обірване нещадною війною життя ще одного нашого воїна-земляка, 51-річного раківчанина Миколи Михайловича Лозінського.
Віддати шану та провести в останню дорогу загиблого Героя прийшли родина, працівники старостату, керівництво громади, військовослужбовці, побратими, священнослужителі, друзі, однокласники, просто добрі знайомі, жителі Ракової і Томашполя.
Народився Микола Михайлович Лозінській 1 жовтня 1971 року у селі Ракова Томашпільського району. Тут закінчив середню школу, після якої здобув професію маляра-штукатура. Більшість років свого трудового життя працював у Раківському колгоспі в будівельній бригаді. Деякий час трудився на Томашпільському цукровому заводі. Потім - їздив на заробітки у ближнє зарубіжжя. Останні роки працював різноробочим у ФГ «Дагор». Всюди, де б він не працював – до роботи ставився добросовісно, відповідально.
У лютому 2023 року Микола Лозінський був мобілізований до лав Збройних Сил України. Служив у званні Старший солдат, старший оператор 2-го відділення взводу протитанкових ракетних комплексів 1-го механізованого батальйону. 27 липня 2023 року, під час виконання бойових завдань поблизу населеного пункту Невське Луганської області, мужній воїн загинув.
Усі, хто знав Миколу Лозінського, відгукуються про нього лише як про людину найдобрішої, найсмиреннішої душі. Він мав багато друзів, кожному чим міг старався допомогти. Був безвідмовним, надійним другом і побратимом. Його ім’я навіки стане взірцем мужності й патріотизму для майбутніх поколінь юних раківчан.
У загиблого воїна залишились мати Марія Антонівна, сестра, сини Михайло та Андрій, дружина, родина.
З прощальним словом на траурному мітингу, що відбувся у центрі селища біля пам’ятного Знаку «Борцям за Свободу і Незалежність України», виступили староста Раківського старостату Ніна Пацюк, голова Томашпільської територіальної громади Валерій Немировський, який висловив щирі співчуття матері та рідним загиблого воїна від імені голови Вінницької обласної військової адміністрації Сергія Борзова, начальника Тульчинської районної військової адміністрації Олександра Гаврилюка, депутатів, членів виконавчого комітету, керівників усіх структурних підрозділів селищної ради, старостів старостинських округів громади та від себе особисто. Начальник першого відділу районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, майор Олег Кучерук тепло поспівчував рідним загиблого воїна, подякував матері за виховання сина-патріота, а також передав співчуття й від імені головнокомандувача ЗСУ Валерія Залужного.
Поминальну панахиду над тілом загиблого, й за упокій душ усіх загиблих захисників України, соборно відслужили у Раківському Свято-Троїцькому храмі священики Томашпільського благочиння.
Поховали воїна-земляка на Раківському кладовищі.
Безмежна вдячність, світла пам’ять і слава тобі, Герою, за твій неоціненний ратний подвиг! Ти гідно закінчив свій життєвий шлях. Бо немає більшої жертви перед Богом, як покласти своє життя за ближнього свого. Нехай упокоїть милостивий Господь твою світлу душу у своєму Небесному Царстві.
ВІЧНА ПАМ’ЯТЬ УСІМ ПОЛЕГЛИМ ГЕРОЯМ!
