Нескорений воїн незламної країни
Болючі звістки про втрату воїнів, на жаль, продовжують надходити з гарячих точок фронту в нашу громаду. І кожна із них однаково болить усім нам. Адже чужої біди не буває, особливо у ці важкі для нашої країни часи випробувань війною.
Сьогодні, 3 серпня, Томашпільська громада в останню земну дорогу провела вірного сина України, молодого воїна-земляка, 34-річного томашпільчанина Олександра Сергійовича Резніка.
Вклонитися мужньому воїну за його ратний подвиг прийшли найближчі та найрідніші люди, військовослужбовці, побратими, керівництво громади, священослужителі, друзі, вдячні жителі селища та громади.
Народився Олександр Сергійович Резнік 3 січня 1989 року у селі Городківка Крижопільського району. Тут ¬¬¬пройшло дитинство, закінчив середню школу, по закінченні якої вступив на навчання до Немирівського технікуму на відділення газопровід та газопостачання. Потім за цією ж спеціальністю продовжив навчання у Київському Національному університеті будівництва та архітектури. Після за обраним фахом працював у газовій службі міста Києва. Одружився, у молодої сім’ї невдовзі народилась донечка Ангелінка. Молода сім’я спочатку проживала у селі Городківка, де Олександр працював на місцевому цукрозаводі. Через деякий час самостійно придбали у селищі Томашпіль омріяний будиночок над ставом і переїхали сюди на проживання.
Війна для Олександра Резніка почалася ще з Революції Гідності. Вже тоді на початку 2014-го він говорив, що хто, як не ми, неодмінно маємо захистити нашу країну. І з багатьма, патріотично настроєними українцями, брав участь у бойових діях у зоні АТО. Повершувшись додому, влаштувався працювати на Козятинську будівельну фірму, яка спеціалізується в будівництві спиртзаводів, звідки і був призваний 25 лютого 2022 року на захист Батьківщини у перші дні повномасштабного вторгнення російського ворога-агресора на Україну.
Український захисник Олександр Резнік служив у званні: солдат номер обслуги першого мінометного взводу мінометної батареї 3-го батальйону оперативного призначення західного ОТО Національної Гвардії України. 27 липня цього року воїн мужньо прийняв свій останній бій в районі населеного пункту Роботине Запорізької області. Ворожий снаряд навіки обірвав життя молодого воїна-патріота…
Олександр був надійним товаришем, завжди готовим підставити плече побратиму у важку хвилину. Кремезний, дужий, як дуб, повний сил та снаги до життя молодий воїн понад усе любив свою Батьківщину, свою сім’ю, був чуйним сином, люблячим чоловіком та найкращим у світі татусем для 13-річної донечки Ангелінки. Полюбляв рибалити, у колі друзів - був душею компанії. Незламний, сміливий, активний, добрий, товариський - таким Сашка Резніка завжди пам’ятатимуть усі, хто його знав.
Війна осиротила ще одну українську родину і усіх нас. Без сина залишились згорьовані батьки, без чоловіка – молода дружина, без батькового тепла дорослішатиме донечка.
З прощальним словом на траурному мітингу, що відбувся у центрі селища біля пам’ятного Знаку «Борцям за свободу і незалежність України», виступили голова Томашпільської територіальної громади Валерій Немировський, начальник першого відділу районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, майор Олег Кучерук, заступник командира частини 3028 по роботі з особовим складом, підполковник Володимир Романишин.
Валерій Федорович також слова щирого співчуття висловив батькам та рідним загиблого воїна від імені голови Вінницької обласної військової адміністрації Сергія Борзова, начальника Тульчинської районної військової адміністрації Олександра Гаврилюка, депутатів, членів виконавчого комітету, керівників усіх структурних підрозділів селищної ради, старостів старостинських округів громади.
Божу службу з похороном над тілом загиблого воїна співслужили отець Станіслав, отець Богдан та отець Домінік у Томашпільському костелі Божої Матері з гори Кармель.
Поховали воїна-земляка на католицькому кладовищі селища.
Безмежна вдячність і вічна світла пам’ять ТОБІ, МУЖНІЙ ГЕРОЮ. Нехай милостивий Господь дарує твоїй душі спокій і Вічне Царство на Небесах за ту неоціненну жертву, яку ти поклав на Його вівтар в ім’я того, щоб під мирним небом могли жити інші.
Слава Богу! Слава Україні!
Вічна Слава нашим Героям!
