НЕБЕСНИЙ СТРІЙ ПОПОВНИВ ЩЕ ОДИН ВОЇН СВІТЛА
Не встигла наша громада оговтатися від попередньої втрати, як звістка про смерть ще одного воїна-земляка знову засмутила наші серця. Від важкої, невиліковної хвороби у Вінницькому шпиталі помер солдат Збройних Сил України, житель с.Ракова - Володимир Володимирович Говтвян.
Сьогодні, 1 липня, зустріти траурний кортеж та провести в останню путь воїна-захисника у селищі Томашпіль зібралися рідні, знайомі, керівництво громади, побратими, священики, жителі селища, всі, хто уклінно вдячний йому за те, що не пошкодував ні власного здоров’я, ні життя за усіх нас.
Народився Володимир Володимирович Говтвян 4 липня 1988 року у селищі Томашпіль, дитинство й шкільні роки провів у містечку селища Вапнярка. Після школи навчався в Комаргородському профтехучилищі, здобув фах тракториста.
Згодом, закінчивши навчальні курси, влаштувався працювати у бригаду будівельників на Одеській Залізній Дорозі. Звідти і був мобілізований захищати Батьківщину з перших днів повномасштабного вторгнення, 26 лютого 2022 року.
Пройшовши навчальні курси бійця у селищі Піщанка, був направлений на подальше проходження служби у Миколаївську область. Служив у званні - номер обслуги, солдат кулеметного відділення взводу вогневої підтримки роти вогневої підтримки. При виконанні одного з бойових завдань Володимир отримав травму, яка потребувала негайного оперативного втручання. Операцію провили в Миколаївському шпиталі, під час якої лікарі й виявили запущену стадію невиліковної важкої хвороби.
Останнім часом Володимир лікувався у Вінницькому обласному шпиталі. Мужньо переніс декілька операцій. Та, на превеликий жаль, страшну хворобу не вдалось подолати. Молодий воїн помер увечері 29 червня.
У померлого залишились мама Ольга Віталіївна, 20-річна донька Анастасія, сестра Світлана, рідні.
Володимир був добрим, чуйним сином, братом, уважним другом, надійним товаришем-побратимом. Як і всі захисники, мріяв про Перемогу, про мир на рідній землі, про щасливе майбутнє...
Коротке, наповнене незламністю і болем, життя Володимира вмістилось в одне і мужнє слово – БОРЕЦЬ. Борець за мирне життя, за звільнення від ворога України і за перемогу над власною тяжкою недугою, спричиненою як війною, так і підступною невиліковною хворобою.
На жаль, життя згасло. А мужнє ім’я БОРЕЦЬ – буде жити в серці матері України, в серцях тих, хто був поруч, кому дорогий і рідний, в серцях усіх нас.
Панахиду над тілом померлого воїна соборно відслужили у Раківському Свято-Троїцькому храмі священики Томашпільського благочиння на чолі з благочинним протоієреєм Василієм Лазорцем.
На Раківському кладовищі, де здійснювалося поховання воїна, відбувся траурний мітинг. До присутніх звернувся голова Томашпільської громади Валерій Немировський. Він зачитав присутнім біографію життя померлого захисника, висловив щирі співчуття рідним і близьким покійного. Щирі співчуття родині померлого воїна також висловив начальник першого відділу Тульчинського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, підполковник Анатолій Шпильовський.
Поховали захисника України поблизу могил померлих родичів.
Царство Небесне твоїй світлій душі, ВОЇНЕ, ЛЮДИНО, БОРЦЮ.
Вічна і світла пам’ять Героям!
