ДАЙ ЖЕ НАМ, БОЖЕ, УСЕ ПЕРЕЖИТИ. ТІЛЬКИ ДІТЕЙ ПЕРЕЖИТИ НЕ ДАЙ...
Вже більше року кривава війна продовжує сіяти розруху, смерть, горе і сльози в усіх куточках нашої багатостраждальної України. На превеликий жаль, не обминає біда і нашу громаду. Сьогодні 24 червня, рідні, близькі, побратими, керівництво громади, священики Томашпільського благочиння, сусіди, жителі селища зібрались, щоб провести в останню путь мужнього воїна-земляка, томашпільчанина Олександра Володимировича Васалатія.
З уст згорьованої матері, як заповіт для всіх матерів і батьків, чулася одна і та ж фраза: люди – бережіть своїх дітей! Сльози і відчай переповнювали кожного, адже не такою мала би бути доля молодої, повної сил та жаги до життя, людини. Народився Олександр Володимирович Васалатій 18 травня 1988 року у селі Ратуш Ямпільського району. Тут зростав, закінчив школу. Потім сім’я переїхала на проживання у село Яланець Томашпільського району. Вже в 15 років Сашко пішов працювати у Яланецький колгосп на ферму. Після того, як колгосп розформували - у пошуках роботи подався на заробітки у ближнє зарубіжжя. Здається немає такої роботи, яку б він не міг зробити - все було під силу його вправним, золотим рукам. Кілька років тому Олександр з матір’ю Світланою В’ячеславівною переїхали на проживання до Томашполя. Коли в Україні розпочалось повномасштабне вторгнення, Олександр перебуваючи на роботі за кордоном, відразу повернувся на Батьківщину. Прибувши на Вінницький автовоклаз, звернувся до військовослужбовців та отримав повістку. Військову комісію не пройшов за станом здоров’я – мав проблеми з варикозом вен. Але і це Олександра не зупинило. Зробив операцію на ногах, підлікувався, і таки отримав довідку про придатність до служби. 15 березня 2023 року Олександр Васалатій був мобілізований до Збройних Сил України. Службу ніс у званні солдат, навідник І-го дисантно-штурмового відділення, дисантно-штурмового взводу, І-ої дисантно-штурмової роти, І-го дисантно-штурмового батальйону. Бойове завдання, яке воїн виконував 21 червня 2023 року поблизу населеного пункту Іванівське, Бахмутського району Донецької області стало для нього останнім… Доброзичливий, порядний, товариський, працьовитий, мужній і вірний побратим, готовий прийди на допомогу кожному у будь-яку хвилину – таким запам’ятають Сашка Васалатія побратими, друзі, знайомі. Він прагнув працювати у своїй мирній країні, виростити сина, бути завжди надійною опорою для матері. Але війна назавжди змінила долю всієї родини. Без найріднішої людини залишились батьки, 8-річний синочок Матвійко, брат Євген, сестра Ярослава. А з ними разом осиротіли й усі ми, та вся Україна, яка втратила ще одного вірного сина. У траурному мітингу, який відбувся у центрі селища Томашпіль біля пам’ятного Знаку «Борцям за свободу і незалежність України» взяли участь та виступили голова Томашпільської об’єднаної територіальної громади Валерій Немировський, начальник Тульчинської районної військової адміністрації Олександр Гаврилюк, начальник відділу рекрутингу та комплектування першого відділу районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки майор В’ячеслав Рузяк. Всю дорогу, аж до нового кладовища, похоронна процесія слідувала крізь живий коридор людей, - так громада вшановувала свого полеглого Героя. Соборний чин відспівування полеглого воїна, який здійснювали священики Української Православної Церкви у Раківському Свято-Троїцькому храмі, очолив благочинний Томашпільського округу протоієрей Василій Лазорець. Поховали захисника на новому селищному кладовищі. Віримо, що милосердний Господь з милістю прийме твою неоціненну жертву, Герою, і дарує твоїй світлій душі Царство вічне у Божих Небесах. А на землі рідній, за яку ти віддав своє життя, нехай буде світла пам’ять твоєму ратному подвигу.
Вічна пам’ять загиблим воїнам!
