Навіки - в пам’яті, назавжди - у строю…
Гірким видався минулий рік і початок нинішнього для всіх українців. Безжальна війна і досі несе розруху, смерть та сльози в усі куточки нашої держави. На превеликий жаль, не оминають лихі звістки з фронту і нашу, Томашпільську, громаду. Як весняний цвіт гине від морозу, так само невблаганно обірвалося й молоде життя нашого Героя-земляка, 39-річного солдата Олександра Борисовича Чорнопиского, жителя села Олександрівка.
Сьогодні, 3 травня, односельчани, рідні, священики, старшокласники Томашпільського ліцею, працівники місцевого старостату, військовослужбовці, керівництво та жителі громади зібрались в селі Олександрівка, щоб віддати данину шани та провести в останню путь загиблого на війні хороброго воїна-земляка.
Народився Олександр Борисович Чорнопиский 23 жовтня 1983 року у с. Нерубайське, Біляєвського району, Одеської області. Там пройшло дитинство, молодші класи школи. Невдовзі Сашко переїхав на батьківщину матері, в село Олександрівку, Томашпільського району, де проживав з бабусею й дідусем. Тут продовжив навчання у місцевій школі, по закінченні якої пішов навчатися в Комаргородське профтехучилище на тракториста. З 2002 по 2003 рр. проходив військову службу у лавах Збройних Сил України. У 2005 році – одружився. В 2007 році у Олександра та Ольги народився синочок Богдан, який нині вже є студентом-першокурсником Комаргородського ліцею.
Олександр Чорнопиский, як військовозобов’язаний, брав участь у АТО. А коли ворог-загарбник розгорнув на території України повномасштабну війну, на другий же день, 25 лютого, був призваний та мобілізований до лав ЗСУ.
Солдат Олександр Чорнопиский служив у званні механіка-водія дивізіону, а з 3 лютого 2023 р. – гранатометника механізованого взводу. Нещодавно приїздив у короткострокову відпустку додому, щоб хоч трішечки побути в рідних стінах, побачитися з дружиною та сином. При від’їзді назад - у військову частину, пообіцяв рідним, що, дасть Бог, скоро все скінчиться, і він повернеться додому з Перемогою. Та, на превеликий жаль, не судилося... Війна безжально розтоптала усі мрії молодого воїна, своєю чорною рукою зрадницьки перекреслила усі життєві плани.
30 квітня 2023 року, о восьмій годині ранку, солдат Олександр Чорнопиский мужньо прийняв свій останній бій, захищаючи від ворожого наступу місто Бахмут Донецької області. Ворожий снаряд навіки обірвав життя мужнього патріота… Вірний військовій присязі, він з честю і гідністю виконав свій громадянський та військовий обов’язок - до останнього захищав Батьківщину, суверенітет та незалежність України.
Сміливий, чуйний, товариський, безвідмовний помічник – таким нашого хороброго захисника назавжди запам’ятають рідні, друзі, побратими та усі, хто його знав.
У загиблого залишилися батько Борис Олександрович, дружина Ольга, син Богдан, родина.
Поминальну панахиду над тілом загиблого воїна вдома відслужили священики Томашпільського благочиння Української Православної Церкви на чолі з благочинним протоієреєм Василієм.
З прощальним словом на траурному мітингу, що відбувся згодом біля пам’ятника загиблим у Другій світовій війні односельчанам у центрі села Олександрівка, виступили голова Томашпільської територіальної громади Валерій Немировський, начальник відділу рекрутингу та комплектування першого відділу районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки майор В’ячеслав Рузяк, головний спеціаліст відділу загально-організаційного забезпечення Олександрівського старостинського округу Ольга Хабло, колишня вчителька Олександрівської загальноосвітньої школи Марія Іванівна Гаврилюк.
По встеленій живими квітами дорозі труну із загиблим воїном до місця його останнього спочинку – Олександрівського кладовища - військовослужбовці весь час несли на руках.
Доземний уклін, тобі, Герою, за неоціненний подвиг, який ти здійснив в ім’я своєї Батьківщини і кожного із нас. Хай ніщо не потривожить твого вічного сну. А ми в своїх молитвах щиро проситимемо милосердного Бога, щоб пречислив твою світлу душу до легіону воїнів Небесних.
Герої не вмирають! Вони навіки - у вдячній людській пам’яті, назавжди - у строю.
Слава Богу за наших українських Героїв!
Вічна і світла пам’ять загиблим захисникам!
