МАТУСЮ, НЕ ПЛАЧ! Я ВЖЕ ЇДУ ДОДОМУ. СЬОГОДНІ МОЯ ЗАКІНЧИЛАСЬ ВІЙНА…
Дорога і страшна ціна нашої свободи. Жорстока та безжалісна війна продовжує забирати найкращих та молодих хлопців, які стають на захист рідної землі, незалежності України, її волі.
Сьогодні, 24 лютого, мальовниче прадавнє село Стіна Томашпільської громади навіки попрощалось із загиблим Героєм-земляком — Анатолієм Миколайовичем Пасічником.
Народився Анатолій Миколайович Пасічник у селі Пилипи-Боріські 5 вересня 2000 року. Тут зростав, навчався у місцевій П.-Борівській ЗОШ. По закінченні школи вступив до Вінницького вищого професійного училища №7, здобув професію штукатура, лицювальника-плиточника, маляра. У 2020 р. був призваний на строкову військову службу до ЗСУ, брав участь в АТО. У грудні 2022 року повернувся зі служби додому, одружився. Незабаром у молодої пари народилась квіточка-донечка. У березні 2022 року, військовозобов’язаного Анатолія Пасічника мобілізували боронити Батьківщину від російського агресора. Служив старшим навідником гранатометного взводу роти вогневої підтримки.
Анатолій так мріяв здобути Перемогу, пошвидше повернутися до рідного дому, обійняти молоду дружину, взяти на сильні таткові руки маленьку крихітку-донечку, яку так рідко бачив, з вдячністю пригорнутися до рідних батьківських долонь. Та клята війна навіки обірвала його мрії, забрала молоде життя… Загинув військовий 18 лютого 2023 р. під час артелерійського обстрілу при виконанні обов'язків військової служби поблизу населеного пункту Невельське Донецької області.
З усіма почестями молодого захисника провели в останню путь жителі Пилипи-Борівських та Стіни, представники влади, старости, військовослужбовці, рідні, близькі, друзі, однокласники, вчителі, сусіди, всі, хто знав Анатолія. Сотні людей прийшли висловити вдячність і виявити шану та повагу тому, хто віддав своє життя за волю нашої держави.
У пам’яті рідних, близьких та знайомих Анатолій Пасічник залишиться світлою, доброю, чуйною людиною, відданим патріотом своєї країни, який з перших днів війни став на її захист.
На превеликий жаль Україна втратила вірного захисника, молода дружина — коханого чоловіка, без батьківської опіки зростатиме маленька донечка, вічно тужитимуть за своєю кровинкою згьорьовані батьки, старший брат Володимир, рідні.
З прощальним словом на траурному мітингу, що відбувся біля пам’ятника загиблим у Другій світовій війні односельчанам у центрі села Стіна виступили голова Томашпільської територіальної громади Валерій Немировський, начальник відділу рекрутингу та комплектування першого відділу районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки майор В’ячеслав Рузяк, староста Пилипи-Борівського старостинського округу Сергій Бабін, староста Стінянського старостинського округу Іван Заяць, класний керівник Пилипи-Борівської гімназії, у якій навчався загиблий воїн, Оксана Кобзова.
Поминальну панахиду за загиблим у Миколаївському храмі с. Стіна відслужив отець Михайло, настоятель Томашпільського храму Нерукотворного Образу Христа Спасителя Православної Церкви України.
Поховали воїна-земляка на Стінянському кладовищі.
Тепер він у Небесному Війську буде охороняти небо над Україною. Спочивай з миром, наш Герою! Нехай милостивий Господь дарує тобі Вічне Царство за ту неоціненну жертву, яку ти поклав на Його вівтар - своє життя - задля того, щоб у мирі та спокої могли жити інші.
ВІЧНА ПАМ’ЯТЬ І СЛАВА НАШИМ ГЕРОЯМ!
