Томашпільська громада в останню дорогу провела захисника Геннадія Олійника
Шлях війни всіяний болем і сльозами, і кожен новий день тільки множить страждання та додає нових імен до хроніки втрат. Щодня у боротьбі з російськими загарбниками Україна втрачає своїх найкращих синів та дочок. Сьогодні у нашій громаді – скорботний день. Від отриманих в бою важких ран у Київському шпиталі помер наш воїн-земляк, уродженець села Стіна, житель села Вила Геннадій Миколайович Олійник.
Родина, побратими, керівництво громади, друзі, працівники Вилянського старостату, старости старостинських округів громади, односельці, багато знайомих і незнайомих людей прийшли, приїхали сьогодні, 2 лютого, у село Вила, щоб вклонитися подвигу й віддати останню шану воїну, який поклав життя за Україну, за її майбутнє.
Народився Геннадій Миколайович Олійник 3 січня 1972 року у мальовничому селі Стіна. У цьому селі провів роки дитинства та юності. Після закінчення Стінянської середньої школи вступив на навчання до Вінницького державного аграрного університету. Здобув вищу освіту та кваліфікацію вченого агронома. Одружився. Молода сім’я переїхала на проживання у сусіднє село Вила. Разом із дружиною Тетяною народили та виховували двох синів Олександра та Євгена.
Геннадій Миколайович деякий час працював агрономом у ТОВ «АК «Зелена долина». Після – прислужився у соціальній службі села Вила. У всьому, за що брався, був чесним, старанним, відповідальним. Любив поратися біля землі, любив життя, своє село, був гарним сім’янином та люблячим, дбайливим батьком синам.
Геннадій Олійник хотів жити у вільній, безпечній країні, тому з перших днів повномасштабної російсько-української війни вступив до лав Збройних Сил України й мужньо, зі зброєю в руках, став на захист свободи та цілісності рідної Батьківщини. Воював на Сході країни, обороняючи від ворога Бахмутський напрямок. Солдат стрілець-санітар стрілецького батальйону Геннадій Олійник був доброю, щирою людиною, надійним другом-побратимом, відважним воїном та справжнім патріотом рідної землі. У одному із запеклих боїв отримав важкі поранення. Останнім часом лікувався у Київському клінічному шпиталі. Лікарі робили усе можливе, щоб врятувати життя бійцю, та, на превеликий жаль, поранення виявилися не сумісними із життям. 27 січня серце мужнього Героя перестало битися навіки…
У загиблого залишилися дружина, двоє синів, батьки, родина.
Панахиду за загиблим вдома відслужив отець Михайло, настоятель Томашпільського храму Нерукотворного Образу Христа Спасителя Православної Церкви України.
У траурному мітингу, що відбувся біля пам’ятника загиблим у Другій світовій війні воїнам-односельчанам у центрі села Вила взяли участь та виступили голова Томашпільської територіальної громади Валерій Немировський, начальник Тульчинської районної військової адміністрації Олександр Гаврилюк, начальник першого відділу районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки підполковник Роман Сватко, близькі родини загиблого.
На руках, крізь живий, устелений квітами коридор, всю дорогу несли труну із тілом загиблого воїна-односельця до місця його вічного спочинку – Вилянського кладовища.
Вічна тобі слава, Герою! Спочивай з Богом. Нехай віднайде спокій і мир твоя світла душа у Його вічному Царстві.
Бережімо світлий спомин про нашого мужнього земляка та про всіх захисників, які заплатили найвищу ціну задля миру та спокою в нашій державі.
Герої не вмирають – вони навічно вписують свої імена в історію України!
