Герой-захисник назавжди повернувся додому
Не встигла Томашпільська громада оговтатися від гіркої непоправної втрати, як знову з передової чорна звістка про смерть облетіла Томашпіль. Кривава війна без жалю обірвала молоде життя безстрашного сина України, томашпільчанина Дмитра Козака.
Сьогодні, 1 січня 2023 року, віддати шану мужньому захиснику прийшли рідні, близькі, однокласники, друзі, знайомі, бойові побратими та вдячні земляки. Схиливши голови в скорботі, вони ставали на коліна та покладали квіти перед жалобною процесією.
Народився Дмитро Тарасович Козак 9 листопада 1993 року у селищі Томашпіль. У 2010 році закінчив Томашпільську загальноосвітню школу, по закінченню якої вступив до Вінницького аграрного інституту на факультет «механізація сільського господарства». Здобувши фахову спеціальність працював майстром виробничого навчання у Комаргородському вищому професійно-технічному училищі.
Строкову військову службу проходив у Національній Гвардії України м. Київ. Прийшовши з армії, працював механіком у ТОВ АК «Зелена долина». Одружився. Разом з дружиною Тетяною виховували двійко дітей.
Військовозобов’язаний Дмитро Козак був мобілізований до лав ЗСУ 26 серпня 2022 року. Разом зі своїми побратимами мужньо став на захист української землі, боровся за мир, за спокій у рідній домівці, за безпеку родини.
Дмитро Козак був щирою, відкритою і цілеспрямованоюлюдиною. Понад усе любив життя, свою сім’ю, був не байдужим до долі Батьківщини. А ще він був хорошим товаришем і бойовим побратимом, завжди готовим прийти на допомогу іншим. Для всіх назавжди Дмитро залишиться взірцем хоробрості та стійкості.
Старший солдат, водій автомобільного відділення підвозу паливно-мастильних матеріалів взводу забезпечення командних пунктів батальйону матеріального забезпечення військової частини А1619 Дмитро Козак загинув 22 грудня під час відсічі збройної агресії російської федерації поблизу населеного пункту Водяне, Ясинуватського району Донецької області, виборюючи цілісність своєї держави і мирне життя для українців.
Без найріднішої людини залишилися дружина Тетяна, двійко малолітніх діток, батьки, родина.
З прощальними промовами у траурному мітингу, що відбувся у центрі селища біля пам’ятного Знаку «Борцям за свободу і незалежність України», виступили голова Томашпільської об’єднаної територіальної громади Валерій Немировський, начальник Тульчинської районної військової адміністрації Олександр Гаврилюк, начальник першого відділу районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, підполковник Роман Сватко. Представники селищної та районної влади висловили щирі співчуття рідним і близьким полеглого Героя. На жаль, війна – це болісні втрати. Ми втрачаємо найкращих, які віддають своє життя за волю і незалежність України.
Живим коридором, несучи труно із загиблим на руках, громада проводжала полеглого воїна до місця вічного спочинку.
Поминальну панахиду над тілом загиблого відслужили у Томашпільсчькому храмі Нерукотворного Образу Спасителя Христа.
Поховали мужнього героя на селищному кладовищі.
Спи спокійно, Солдате. Добра, світла пам’ять про тебе і вдячність за твій подвиг назавжди залишаться у наших серцях.
