З глибокими співчуттями і вірою у Перемогу!
Цій війні немає жодного виправдання. Не ми її починали. Нам нічого не потрібно, крім свого. Ми хочемо жити на своїй землі, бути незалежними і близькими до цивілізації. І потребуємо України, як повітря. Без неї ми – ніхто. Через напад ворога українці змушені оборонятися. Завдяки мужності наших неймовірних військовослужбовців зруйновано усі плани окупантів зі швидкого захоплення України. Армія дає ворогові відсіч, нею захоплюється весь світ. Перемога, безсумнівно, за нами. Тільки як швидко вона настане і яку ціну нам доведеться за неї заплатити?..
Війна несе із собою розпач, біль, страх, сльози, розлуку, руйнування та смерть. Вона забирає найцінніший дарунок Господа – життя. Україна втрачає своїх вірних синів і дочок, котрі б’ються з ворогом на фронті. Звістка про кожне обірване життя того, хто не долюбив, не допланував, не здійснив, не допрацював, не домріяв, спантеличує. Серце стискається, коли дізнаюся, що в родини наших жителів приходять похоронки. Згорьовану сім’ю не заспокоять ніякі слова чи дії. Це ми розумію. Цвіт нації, Герої… Вони були справжніми чоловіками, котрі гідно виконали свій військовий обов’язок і залишилися вірними присязі до останнього подиху. Захищали свою країну, стали проти навали озвірілих убивць-терористів. Імена Героїв – навіки у нашій пам’яті, у наших душах. Ми не пробачимо жодне втрачене життя на цій війні. Ми ніколи не зможемо згадувати про теперішні події спокійно. Відкрита рана ятритиме сотнями літ, біль передаватиметься наступним поколінням генетично. Вбивці ж заплатять за усе, що накоїли. На обох світах їм немає прощення і порятунку.
Так сьогодні 2 листопада наша Томашпільська громада попрощалася зі нетребівчанином, механіком-водієм гармати, солдатом, 45-річним Валерієм Михайловичем Бандиш, який з перших днів став на захист своєї землі. Страшна чорна звістка прийшла 30 жовтня. Наш земляк, вірний військовій присязі, виявивши стійкість і мужність у бою за нашу Батьківщину, загинув поблизу населеного пункту Тернові Поди Миколаївської області.
Бажаємо рідним загиблого віднайти в собі сили пережити горе втрати. Наш герой хотів, аби ви не почули ворожих обстрілів, аби ви і ми жили. Живімо! Захищаймо Україну кожен на своїх позиціях. Заради нього. Заради всіх тих, хто відійшов. Легкої служби тобі на хмаринках, наш сокіл. Ми захистимо Україну, обіцяємо! Слава тобі і твоєму подвигу!
З глибокими співчуттями і вірою у Перемогу!
Герої не вмирають!