Відкрито меморіальну дошку Герою
Напередодні величного православного свята - Покрови Пресвятої Богородиці, яку здавна шануємо в Україні як покровительку українського козацтва, в Томашпільському ліцеї відбулася визначна подія: відкриття меморіальної дошки Костянтину Кириловичу Петеру (1893 – 1953 р.р.), уродженцю с. Пилипи – Борівські, сотнику армії Української Народної Республіки, майору Української повстанської армії (УПА), керівнику розвідки Воєнної округи УПА – 4 «Говерла», референту пропаганди Станіславського проводу УПА.
Хто ця неординарна людина, чим заслужила таке визнання, шану і повагу? Про це у своєму виступі на урочистостях, в яких взяли участь секретар селищної ради Оксана Потуторовська, земляки героя з П – Борівських, учителі Томашпільського ліцею, представники громадськості, розповів керівник Центрального міжрегіонального відділу Українського інституту національної пам’яті Богдан Галайко.
Ініціатором встановлення меморіальної дошки Костянтину Петеру стала громадська організація «Лелека», клопотання якої задовільнив своїм рішенням виконком селищної ради. Дошку виготовлено коштом цієї організації.
… Повільно спадає завіса, і на присутніх пильним уважним поглядом вдивляється наш земляк, герой-борець за волю України, вірний син української землі Костянтин Петер - людина – легенда з позивним «Сокіл», життєвий шлях якої –приклад для кожного з нас, як треба любити і захищати свою країну, боротися за її волю і незалежність. Пророчо сьогодні, коли в Україні точиться кривава війна, коли український народ знову мусить захищатися від новітнього ворога, що віками звав себе «братом», звучать його слова, звернені до побратимів по боротьбі: «Той, хто взявся вибороти волю для України, не має права падати духом. Боротьба вимагає жертв. Ми виборемо, обов’язково виборемо волю. Хоч синам, як не собі».
Присутні поклали квіти до меморіальної дошки, вшанували пам'ять героя визвольних змагань України Костянтина Петера. На завершення урочистостей прозвучали поетичні рядки повстанського поета Володимира Терлецького:
Йшла боротьба… Важкі часи були.
Та вистояв і в леті не спинився
Наш славний Сокіл – мужній командир,
Прийняв геройську смерть, та не скорився,
І дух твій ввись злетів у безконечний вир.
