22 вересня – День партизанської слави в Україні
22 вересня 2001 року, в день 60-тої річниці з початку підпільно-партизанського руху в Україні в роки Великої Вітчизняної війни, в країні вперше відзначався День партизанської слави, встановлений Указом Президента від 30.10.2001.
День партизанської слави відзначається як данина всенародної поваги до тих, хто в суворий воєнний час боровся з фашистами в глибокому тилу ворога, не шкодуючи крові і самого життя.
6200 партизанських загонів і підпільних груп, які налічували близько мільйона людей, завдавали відчутних втрат гітлерівським військам на окупованій території, сприяючи просуванню частин і з’єднань радянської армії на захід.
Сьогодні ми згадуємо і про подвиг воїнів Української Повстанської Армії, які боролися за незалежність України проти німецьких військ. З розсекречених документів вже відомо, що вони завдавали багато клопоту німецьким окупантам. Про це свідчать німецькі документи часів Другої світової війни.
Історія рідко буває однозначною. У кожної медалі завжди дві сторони. Державне свято, присвячене героям партизанського руху в Україні, вшановує пам’ять всіх, хто боровся за визволення України від фашистської окупації. Воно з’явилося в національному календарі і як день пам’яті, адже проходять роки і прямих свідків того часу стає менше. Вшановуємо нині пам'ять партизанів і підпільників, які діяли в роки другої світової і на теренах нашої області та краю. Їх імена зберегла для нас історія. Це члени підпільної групи чисельністю 18 осіб, що проживали в селах Вапнярки, Горишківка, Паланка, Кислицьке, Жолоби та смт. Вапнярка. Група сформувалася самостійно з військовослужбовців, які не змогли вирватися з оточення і залишилися на окупованій території, та місцевих жителів. Керівником групи був П.С. Редько, комісаром – Василь Іванович Дмитров, лікарем – П.І. Кравчик, розвідником - Г.А. Бурдейний, зв’язковою – К.П. Чорна. Друга група з 25 осіб діяла в с. Рожнятівка та в селах Антонівка, Стіна, сусідніх Чернівцях, Джурині, Борівці, Володіївці,Сапіжанці, Покутині, Голинчинях та ін. Керував нею директор дитячого будинку, житель с. Рожнятівка Пилип Миронович Воронюк. Підпільники працювали на різних роботах і водночас вели підривну діяльність. Вони агітували населення, зривали плани окупантів щодо заготівлі і вивезення сільськогосподарської продукції, перешкоджали руху на залізниці, вивезенню техніки до Румунії, збирали інформацію про ворога тощо. Таким чином вони допомагали армії в боротьбі з ворогом та робили свій вклад у ПЕРЕМОГУ над фашистами.
Та час невблаганний, і вже нема серед нас, живих, їх - учасників партизанського руху та підпілляТомашпільщини. Але герої не вмирають. Вони завжди будуть жити в наших серцях. Вони стали сьогодні яскравим прикладом нескореності нашого народу чужоземним ворогам – російським загарбникам, що прийшли непроханими на нашу землю. Сьогодні нам невідомі імена героїв сучасної партизанської війни в Україні, які борються з російським агресором на окупованих територіях. Ми захоплюємося їхньою сміливістю, патріотизмом, безстрашністю і вірою в перемогу над ворогом. Та він прийде - час ПЕРЕМОГИ – і ми віддамо кожному з них найвищу шану як героям за звершений ними подвиг.
Слава українським партизанам і підпільникам! Слава їхньому подвигу в ім’я перемоги!
