Томашпільщина попрощалась з воїном-захисником
Сьогодні Томашпіль прощався з воїном-земляком, солдатом ЗСУ, ГЕРОЄМ, що віддав своє життя за мир на рідній землі – Яном Чорним.
Нещадний ворог, що століттями називав себе братом, віроломно напав на нашу Батьківщину, забирає життя кращих синів України… Ось до легіону ГЕРОЇВ – мужніх, гордих, нескорених – доєднався і Ян. Він був люблячим, турботливим сином та батьком, добрим і щирим братом, гарним товаришем та просто чудовою людиною…Таким Яна знали всі: рідні, близькі та знайомі.
У траурній процесії, що вирушила від дому Чорних, сотні жителів селища, які прийшли провести Яна в останню дорогу. Попрощатися з воїном-захисником змогли всі бажаючі, адже прощання відбувалося в адмінприміщенні селищної ради. Тисячі троянд, гвоздик та інших квітів принесли вони, аби вшанувати подвиг справжнього патріота України, передати свою вдячність солдату за те, що став на захист мирного життя, не дозволив ворогу-окупанту ступити на нашу подільську землю.
Відспівували Яна Чорного в Томашпільському костелі Божої Матері з Гори Кармель. Траурний мітинг відбувся на центральному кладовищі. Виступаючи на мітингу, селищний голова Валерій Немировський відзначив те, що Ян Іванович пішов до Збройних сил України добровольцем. Він – громадянин і патріот – зробив свій вибір, коли настав цей тяжкий для країни час. Селищний голова ознайомив з біографією загиблого героя. Не такою вже й довгою виявилася вона – вмістила всі його 40 літ.
Народився Ян 5 березня 1982 року в Томашполі в звичайній робітничій сім’ї Чорних – Ніни Павлівни та Івана Павловича. Спільно подружжя виховувало трійко дітей – сина та двох доньок. Після закінчення навчання в Томашпільській загальноосвітній школі Ян поступив на навчання до Комаргородського вищого професійно-технічного училища, бо з дитинства мріяв стати трактористом. Тож в училищі з наполегливістю опановував ази професії і не лише тракториста, а й шофера. Після закінчення навчання працював за фахом у тодішньому ще радгоспі, а потім у ТОВ «Агрокомплекс «Зелена долина», де зарекомендував себе як відповідальний та сумлінний працівник, добрий товариш і колега. Більше десятка років свого життя віддав роботі біля землі та техніки. Одружився і став турботливим та люблячим батьком двох діток.
Останнім часом Ян працював продавцем у приватного підприємця. І на цій роботі він заявив про себе як порядний, добросовісний, чесний працівник.
Товариський , щирий і доброзичливий, завжди користувався повагою друзів, товаришів. Готовий завжди прийти на допомогу, він ніколи не відмовлявся підставити дружнє плече тому, хто опинявся в скруті.
А з початком повномасштабного вторгнення російської федерації на територію України 24 лютого 2022 року Ян одразу, буквально на другий день, добровольцем пішов до військкомату і став до лав Збройних Сил України. І хоч у нього не було військової спеціальності, а тільки мирна професія, він добився того, щоб піти на службу, стати на захист батьківського дому, рідної землі, своєї держави – України. Він до кінця виконав свій громадянський і синівський обов’язок. Від імені територіальної громади, депутатського корпусу селищної ради, виконавчого комітету та від себе особисто селищний голова подякував батькам Ніні Павлівні та Іванові Павловичу за сина, що грудьми став на захист свого краю, що на вівтар майбутньої перемоги поклав найдорожче – життя.
Свої співчуття родині Чорних висловили заступник начальника Тульчинської районної військової адміністрації Володимир Скалій, начальник першого відділу районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки підполковник Роман Сватко та подякували батькам за виховання сина – ГЕРОЯ. Військовим салютом провели Яна в останню путь його побратими.
… Нова свіжа могила з’явилася на старовинному кладовищі. Нова свіжа і болюча рана на наших серцях, яка щоразу нагадуватиме нам про те, якою дорогою ціною ми маємо мирне небо над головами. Не забуваймо про це!
Слава ГЕРОЮ – Янові Чорному і вічна йому пам'ять!
