Вклоняємось тобі, жіноцтво Томашпілля!
Нинішня весна, зустрічаючи Восьмиберезневе свято, дивиться в очі нашій рідній Вітчизні з жіночим іменем Україна крізь ракетні, бомбові і гарматні удари, крізь воєнні пожарища і руїни, крізь смерть і сльози, заподіяні клятим російським агресором.
Весна і війна… Які несумісні ці два слова. Весна життя народжує і пробуджує, а війна його нищить, вбиває. І на цьому вогняному перехресті стоять вони, жінки- захисниці, жінки- волонтерки, жінки-матері, жінки-трудівниці, жінки-берегині, наші доньки, сестри, подруги, кохані. Стоять мужньо і непохитно! Тендітними руками стискають важку зброю вливаються у лави територіальних оборонних формувань, потужно і невтомно несуть на своїх плечах весь тягар країни, що захищається. На їх устах слова молитви до Бога з воланням помочі Небесної для цілковитої перемоги у війні і слова тяжкого прокляття для злого, підлого, звіроголового ворога- загарбника.
Милі наші жінки і дівчата! Мужні захисниці і волонтерки, невтомні берегині тилу, матері, кохані, сестри, доньки і донечки! Небо вас почує! Армія наша вистоїть! Україна переможе! І ви, наші любі весняночки усього Томашпілля, зрадієте весняному квіту, мирному небу, ясному сонечку, поверненню додому з війни наших оборонців, усміхнетесь дитині, родині і звільненій від ворога неньці Україні.
Вклоняємося вам, наші рідненькі, і дякуємо вам за те, що ви з нами, чоловіками, у своїх діяннях , прагненнях, в любові і в житті!
Щиро і з повагою Валерій Немировський, Томашпільський селищний голова.
