Красою правди у святім двобої понад Майданом сонця лик сія…
21 листопада в Україні відзначався День Гідності і Свободи. В цей день віддаємо шану громадянському подвигу, патріотизму й мужності людей, які в кінці листопада 2013 року виступили на захист демократичних цінностей, відстояли національні інтереси і європейський вибір нашої держави, які довели, що наш народ є господарем на своїй землі.
Саме такими українці постали перед всім світом під час революцій, починаючи з Революції на граніті 1990 року, коли студентська молодь 2 жовтня оголосила голодування , вимагаючи відставки прем’єр - міністра Уряду УРСР Віталія Масола, проведення нових демократичних виборів, відмову від підписання нового союзного договору, проходження військової служби громадянами України тільки на території України, далі - Помаранчевої революції (2004 року) та Революції Гідності ( листопад 2013 року - лютий 2014 року), обираючи для себе за найвищу цінність – честь, гідність, свободу, проявивши свою готовність до активності, єдності і, заради майбутнього – найвищої самопожертви. Так події на Майдані 2013 року змінили наш народ, об’єднали в єдиній, соборній і незалежній Україні Сьогодні в час небувалих змін нашим святим обов’язком є вшанування героїв, завдяки яким ми можемо говорити, що ми – нація, народ, який заслуговує на повагу і визнання світової спільноти, що наші серця сповнені високим почуттям гідності і непереборного духу свободи. Єдиним символом Революції гідності як тоді, так і тепер є прапор України. Єдиним духовним помічником і вдохновителем– національний гімн. Сотня активістів Майдану пожертвували найціннішим, що у них було. Вони віддали свої життя за своїх рідних та за кожного з нас. Але боротьба за незалежність України, її суверенітет, кордони продовжується, і від зовнішньої агресії сьогодні нас захищають такі ж патріоти й щирі люди, які були на Майданах міст та містечок нашої країни. І ця боротьба вимагала і вимагає неймовірно високої ціни. Своє життя віддали найкращі. Серед них є наші земляки, що полягли від куль на київському майдані: це Максим Шимко, вінничанин, це Леонід Полянський і Валерій Брезденюк із Жмеринки. Це наші живі воїни – герої, учасники АТО / ООС, і ті герої, що загинули на Сході України за рідну землю, за свободу і незалежність, за наше мирне життя: Віктор Саванчук Ігор Гаврилюк, Анатолій Дубчак, Вадим Тарабанов, Павло Білік. Їхній подвиг ми будемо пам’ятати вічно, про їхню мужність будемо переказувати з покоління в покоління, вони - Герої нашого часу. Щира подяка всім, хто в ті важкі, надзвичайно напружені роки долучився і нині долучається до волонтерської діяльності, адже волонтерська робота – особлива, вимагає багато доброго серця і жертв, тому що означає робити те, за що не заплатять. Волонтер керується іншими життєвими принципами: що робимо для себе – вмирає разом з нами, що робимо для інших - залишається безсмертним. Тож у неділю 21 листопада в День Гідності і Свободи до пам’ятного знака «Борцям за волю і незалежність України» від імені жителів територіальної громади поклали квіти селищний голова Валерій Немировський, перший заступник селищного голови Віталій Годний, секретар селищної ради Оксана Потуторовська, від рідних загиблих героїв Томашпілля – батько Ігоря Гаврилюка Володимир Гаврилюк, від прихожан храму Нерукотворного образу Христа Спасителя Православної церкви України смт. Томашпіль – Федір Олійник.
