Привітали ювілярку
Цілих 95 літ накувала сива зозуля цієї весни жительці Томашполя Євдокії Іванівні Мізерії. Народилася вона в с. Олександрівка в селянській родині. Тут пройшли її роки, які увібрали і голодне дитинство, коли страшний голодомор 1932 – 1933 років чатував на людські життя по всій подільській землі, і нелегкі воєнні та післявоєнні, коли підлітком довелося разом з ровесниками, жінками та стариками піднімати рідне село, налагоджувати мирне життя. Праці дівчина не боялася, тож коли запропонували роботу на радгоспівській молочно-товарній фермі, з радістю погодилася.
І так з першого дня багато років трудилася дояркою. Що то за робота – знає кожен у селі: раненько вставати, бо на ферму не спізнишся. Там чекали її підопічні корівки, яких доглядала, плекала, любила і які такою довірою і ласкою та ще гарними надоями відповідали Євдокії Іванівні. А доглядати треба було тричі на день та робити ( чистити, доїти, носити корми) все вручну. То вже пізніше з’явилися на фермі механізація, доїльні апарати. І так немало-небагато – аж 40 років трудилася жінка на одному місці. В людей заслужила повагу і шану, а від держави – медаль «Ветеран праці».
Що ж до особистого життя, то й тут проявилися її доброта, сердечність і людяність. Одружилася з вдівцем, пішла на троє діток, до яких горнулася серцем і душею. 33 роки прожили з чоловіком, вивели дітей в люди – і розлетілися вони, мов пташенята, з батьківського дому – гніздечка. Живуть нині далеко: Тюмень, Москва… Після смерті чоловіка забрала стареньку до себе сестра з родиною. Отак і живе Євдокія Іванівна серед рідних людей, які зігрівають її своєю любов’ю і турботою.
А в день народження завітали до Євдокії Іванівни шановні гості - селищний голова Валерій Немировський та начальник відділу освіти, спорту, культури і туризму селищної ради Ігор Ярош, щоб привітати ювілярку, вручити їй пам’ятний подарунок. І набажали їй ще багато років життя та міцного здоров’я.
