Афганістан – незагоєна рана, що й досі болить
З нагоди дня вшанування учасників бойових дій на території інших держав та 32-ої річниці завершення виводу військ колишнього Радянського Союзу з Афганістану в Томашполі відбулися урочистості, у яких взяли участь керівники територіальної громади, воїни – афганці, учасники бойових дій (воїни АТО/ООС) на сході України, представники громадськості. Як і всі роки поспіль вони поклали квіти до пам’ятника землякам - воїнам-афганцям, загиблим у афганській війні, вклонилися пам’яті побратимів, життя яких обірвалося вже у мирний час, згадали той щасливий день, коли повернулися на рідну землю.
За 9 років війни в Афганістан було направлено 620 тис. радянських військовослужбовців, з них 25% - 160 тис.- були українцями, загинуло 15 тис. осіб, з них 3 тис. українців, 11 тис. стали інвалідами, а 42 тис. отримали середні і легкі поранення, травми, контузії, котрі й досі дають про себе знати, 115 тис. перехворіли інфекційним гепатитом, 31 тис. – черевним тифом.
Війна в Афганістані трагедією і болем увійшла в життя тисяч українських родин, а бойові дії в мирний час стали для їх синів справжньою школою мужності і відваги, перевіркою на міцність, виявили кращі людські якості. Мужність і героїзм, вірність військовій присязі, своєму військовому обов’язку наших солдатів і офіцерів назавжди збережеться в пам’яті українського народу. Бо тільки вона – пам'ять - здатна протистояти руйнівним вітрам часу.
«Ми віримо і впевнені в тому, що воїни-афганці, як і учасники інших локальних війн, конфліктів заслуговують на повагу, людську прихильність і пошану, бо не з власної волі їм довелося воювати на чужій землі, проливати кров і класти своє життя за чиїсь імперські інтереси, - сказав у своєму виступі на урочистостях перший заступник селищного голови Віталій Годний.- Навпаки, ці воїни своїм високим вишколом, мужністю і благородством, доблестю і патріотизмом заслужили наше визнання, є для нас прикладом вірності солдатській дружбі і побратимству, зразком людини, для якої «ОБОВ’ЯЗОК» не просто слово, а норма поведінки, суть життя.
15 лютого у день великого християнського свята Стрітення, в день, коли в 1989 році останні частини 40-ої армії покинули Афганістан, ми вшановуємо воїнів-афганців - нині живих і тих, що повернулися в рідну землю в «чорних тюльпанах». В цей день ми згадуємо Миколу Жоріна з Пилипи - Борівських, Вячеслава Беззубова з Рожнятівки, Анатолія Сауляка з Пеньківки, чиїми іменами названі вулиці в їх рідних селах.
В цей день згадуємо Данчика Миколу з Комаргорода, Шпикуляка Олександра з Антонівки, Комара Володимира з Вил, Гладчука Павла з Нетребівки, які відійшли у вічність уже в мирний час. В цей день ми віддаємо нашу повагу і пошану всім українським воїнам – інтернаціоналістам, які в різний час і в різних гарячих точках виконували свій солдатський обов’язок. Нині це наш обов’язок і наша вдячна пам'ять, яку не викреслити з історії України, з наших українських сердець». Він вручив присутнім воїнам – інтернаціоналістам грошові винагороди від територіальної громади, а група військово-патріотичної пісні «Аскер» дарував їм свою нову концертну програму «Не стріляй!» - пісні як їх бойової молодості, так і сучасні.
