Презентація поетичної збірки Тамари Красноштан-Тименюк "Веселка польова"
Переймали досвід, ділились знаннями, як готувати ґрунт, висаджувати та доглядати рослини, щоб потішити себе восени щедрим урожаєм, 25 лютого зібралися слухачі в читальній залі Публічної бібліотеки Томашпільської селищної ради. Навчались новому та актуальному у вирощуванні овочів, фруктів, ягід, квітів в теперішніх кліматичних умовах, переглядали тематичні фільми, та зрештою просто ділились насінням садівники-городники любительського об’єднання «Щедра грядка».
Серед них і відома в Томашполі та за його межами садівниця, квітникарка, щира, працелюбна, світла жінка – Тамара Красноштан-Тименюк. Вона не тільки чує мову кожної квітки й рослини, озивається до них ніжно, ласкаво – мов до діточок, а й перелила свої думки, свою любов та почуття в поетичне слово. Презентація її книги «Веселка польова» стала приємним сюрпризом для поціновувачів краси та багатства, що дарує нам рідна земля. Авторка презентувала свою першу поетичну збірку, в якій через яскраві образи висловлює свою любов до рідного Поділля, повагу до свого минулого і теперішнього роду, захоплення красою та неповторністю свого краю. У книзі широко використовує у своїх творах елементи фольклору, легенди, казки, бувальщини.
Родом Тамара Олексіївна з села Польове Іллінецького району (звідки пішла назва збірки), з сім’ї простих, бідних людей, які на віку зазнали чимало бід: війна, голодовки, різні негаразди, але пропри все змогли разом виростити семеро дітей. Батьки навчали найперше своїм особистим прикладом ставлення до життя і людей, і головним у їхніх діях були порядність, добросовісність і працьовитість. Ці риси характеру передалися поетесі від матері, яка завжди знаходила час, щоб відкрити неповторну красу дітям, розказати, навчити…
Крім поетичного зображення та осмислення природи, є в Тамари Олексіївни ще одна хвилююча й вічна тема – її родовід. Вона намагається заглибитись в нього якомога далі – аж до витоків, зрозуміти і пізнати своїх предків. Розповіді батька, матері, родини авторка збирала і берегла довгі роки. Вони стали поетичним початком збірки. З перших сторінок переконуємось: приклад християнської любові, життєвої мудрості, людяності, глибокого розуміння свого призначення на землі, правильні життєві орієнтири поетеса із вдячністю гідно пронесла крізь роки і прагне передати наступним поколінням.
Нехай поетичне джерельце Тамари Красноштан-Тименюк зародилось нещодавно, коли на скронях з’явилась сивина, а поштовхом стала втрата матері, сподіваємось, авторка не зупиниться і буде радувати земляків та односельчан новими поетичними успіхами. Словами її вірша «Муза» зі збірки «Веселка польова» бажаємо: «Довго, жінко, живи і пиши, Мудре слово про долю-буття. Пам'ять навіки в рядках залиши, нехай думи твої тішать життя»
