Герої не вмирають...
За останні роки ми вкотре переконуємося, що історія України пишеться не чорнилом, а кров’ю. Хто з нас міг би подумати, що, вшановуючи пам’ять героїв різних історичних епох: Героїв Крут, Голодомору 32-33 рр., Бабиного Яру, ми станемо свідками, учасниками, жертвами схожих подій сьогодні.
18 лютого 2020 року в залі Томашпільської ЗОШ І-ІІІ ступенів, гімназії проведено захід з нагоди вшанування пам’яті героїв Небесної Сотні та загиблих у зоні АТО: Анатолія Дубчака із с. Вапнярки, Вадима Тарабанова з Калинки, Віктора Саванчука з Яланця, Павла Біліка з Томашполя, Олександра Гладія з Томашполя, томашпільчанина Ігоря Гаврилюка, від дня загибелі якого виповнюється п’ята річниця.
17 лютого 2015 року страшна безжальна звістка за лічені хвилини облетіла весь Томашпільський район: під час артилерійського обстрілу біля м. Дебальцеве загинув Ігор Гаврилюк. В одну мить двері в дім Гаврилюків навстіж розчинила непрохана смерть…
Він був звичайним хлопцем, а став Героєм, бо в мить останню віддав найцінніше – своє життя. За нас. Аби ми жили…
Віддати честь Патріоту, аби пам’ять про Героя жила вічно, що поклав власне життя за Україну, за мир для всіх нас, покласти квіти до пам’ятної дошки прийшли батьки та близькі Ігоря Гаврилюка, секретар селищної ради Валентина Залюбівська. Вшанування його пам’яті – це не просто наш святий обов’язок, це наша шана і гордість за справжніх героїв, чиєю кров’ю омита нова держава.
Зі сльозами на очах і невимовним болем на серці дякував учням школи та запрошеним гостям батько Ігоря Гаврилюка – Володимир Степанович за шану, і пам'ять сина, за те, що разом схиляють голови перед світлою пам’яттю всіх загиблих героїв, що віддали своє життя за Україну та разом розділяють важкий смуток гірких втрат за останні 5 років…
Нашим обов’язком є будувати ту державу, за яку вони загинули. Нашим обов’язком є пам’ятати про їхній подвиг і дякувати Богу за тих сміливих і щирих людей, які були серед нас.
