Томашпільщина провела в останню путь загиблого воїна-земляка
Нова страшна звістка приголомшила наше Томашпілля. У боях за Україну, за її цілісність загинув наш земляк - Білік Павло Пантелейович. 16 жовтня 2018 року війна обірвала його життя, пошматувала на куски душі рідних та близьких. Пішов з життя у вічність гідний син свого народу, справжній патріот України. 19 жовтня рідна Томашпільщина провела земляка-Героя у останній путь. Прощалася з ним батьківська хата в селищі Горишківському, прощалися і сотні земляків, які прийшли помолитися за упокій душі убієного до Томашпільського храму, чи взяли участь у траурному мітингу на центральній площі селище.
Відкрив траурний мітинг пам’яті нашого земляка, воїна Збройних Сил України Біліка Павла Пантелейовича, голова Томашпільської об’єднаної територіальної громади Валерій Немировський. Саме він розповів і про життєвий шлях Павла Біліка.
Білік Павло Пантелейович, народився 29 липня 1980 року в с. Костичани Новоселицького району Чернівецької області.
З 1986 по 1995 рік навчався в Драницькій ЗОШ І-ІІІ ступенів, де отримав неповну середню освіту.
З 1998 по 2000 рік проходив службу в Збройних Силах України.
З 2001 по 2004 рік працював в Державній службі охорони при УМВС Чернівецької області на посаді охоронника.
У вересні 2008 року переїхав на постійне місце проживання в смт Томашпіль Вінницької області.
З 2009 по 2017 рік працював в КП «Томашпільводоканал».
Павло ніс службу за контрактом у військовій частині А 0666, 28-ої окремої мотопіхотної бригади. 16 жовтня 2018 року від кулі снайпера трагічно загинув солдат Білік Павло Пантелейович біля міста Мар’їнка Донецької області.
Слово співчуття рідним загиблого під час траурного мітингу окрім Томашпільского селищного голови Валерія Немировського висловили голова райдержадмінстрації Олександр Закорченний, депутат Верховної ради України Іван Спориш, капелан 28 окремої мотопіхотної бригади Олег Заболотний, військовий комісар Томашпільского військомату Роман Гончарук, голова громадської організації «Життя та розвиток громад» Лариса Білозір та інженер КП «Томашпільводоканал» Володимир Маркітан.
«Живим коридором пам’яті» провели томашпільчани Героя головною вулицею селище до місця його останнього спочинку. …У 38 років мрії Павла Біліка перекреслила страшна війна. Небесна сотня уже перетворилася у Небесну тисячу невинно убієнних на рідній землі воїнів, котрі спалахують й падають, як зорі дивовижного сяйва й величини. Зорі, котрі будять у серцях патріотизм, оголяють свідомість, змушують непокоїтися душі й розуміти, що нам конче необхідний мир, хоча б заради цих молодих теперішніх смертей, які не повинні більше повторюватись. Павле, ти є такою зорею. Вічна пам’ять про тебе навічно залишиться у наших серцях. Нехай Всевишній пошле тобі Царство Небесне, а Україні - спокій та мир, за які ти воював і віддав своє життя.
